Чому в Болгарії досі продаються футболки з Путіним | «Вест-Сайд» #8

Телепрограма Carte Blanche — одна з найавторитетніших в усій Африці. Вона виходить вже 37 років і за цей час її аудиторія та теми поширились далеко за межі рідної Південно-Африканської Республіки. В Україні до 2024 року журналісти Carte Blanche були двічі, висвітлюючи наслідки аварії на ЧАЕС. У червні «Бабель» у рамках проєкту УГСПЛ «Права людини в дії» запросив до України журналістів програми Гована Віттлера і Флоріса Котзе. Тут вони разом з іще сімома журналістами з Латинської Америки та ЄС побачили наслідки російського вторгнення на півночі України, знов побували на вже деокупованій ЧАЕС і поспілкувались з українськими урядовцями, які протистоять Росії в юридичній площині. На багатьох етапах цього престуру Гован і Флоріс були скептичними. Спершу щодо того, чи варто довіряти «Бабелю»: можливо, ми пропагандисти чи працюємо на державу. Потім — чи ми не підготували спікерів заздалегідь, тож вони шукали своїх. І, зрештою, чи загалом має резон і сенс боротьба України. Про все це ми й поспілкувались.

Нікарагуа ― одна з найбільш проросійських держав Латинської Америки. Незадовго до повномасштабної російсько-української війни вона двічі потрапляла в українські новини ― коли там заарештували одразу сімох кандидатів у президенти та коли консульство Нікарагуа відкрилося в окупованому Криму. Ці факти прямо повʼязані: багаторічний керівник країни Даніель Ортега, чіпляючись за владу, не гребує підтримкою Путіна. Росія навіть має в Нікарагуа тренінговий центр від МВС ― він допомагає Ортезі проводити репресії за російським зразком. Однією з жертв цих репресій стала найстаріша й найпопулярніша газета Нікарагуа La Prensa. Колись вона була настільки впливовою, що її редактори пішли в політику. Зараз журналістів La Prensa затримують, їхні помешкання обшукують, сайт видання блокують, а папір для друку газети не продають. Редакція медіа була змушена виїхати в Мексику. Звідти зараз і працює Дора Луз Ромеро ― редакторка онлайн-версії видання і гостя чергового випуску подкасту «Вест-Сайд».

Уже багато років Венесуелою керує авторитарний проросійський режим, який із часом стає дедалі жорсткішим. Однак там продовжують працювати журналісти, які намагаються показувати події обʼєктивно. Для цього їм доводиться влаштовуватися в іноземні медіа чи працювати у громадських організаціях. Оскар Шленкер ― один із таких журналістів. Він багато років був кореспондентом іспаномовного бюро Deutsche Welle, а тепер працює у правозахисній організації Alternos. З Оскаром ми говоримо про життя журналіста у Венесуелі та про те, наскільки слово «справедливість» логічно використовувати поруч зі словами «Росія» та «війна».

У Румунії досі чимало невирішених питань щодо свого минулого, зачіпати які бояться і політики, й більшість громадян. Як наслідок, винні у злочинах живуть непокарані, а жертви доживають віку без відчуття, що справедливість відновлено. Це стосується, зокрема, злочинів комуністів до 1989 року та масового винищення євреїв у роки Другої світової війни ― в цьому Румунію випереджала лише нацистська Німеччина. Україна зараз намагається відновити справедливість після нападу росіян ― не лише у воєнний спосіб, а й через суди. Також у нас була люстрація, тож український досвід для Румунії цікавий, запевняє редакторка видання з Бухаресту Scena9 Йоана Пелехатий. Вона побувала у Києві завдяки організованому «Бабелем» престуру, в якому ми показали журналістам із трьох континентів, що відбувається на деокупованій Київщині та, зокрема, в Зоні відчуження, як українці відновлюють повноцінне життя і як юристи та чиновники протидіють у судах воєнним злочинам росіян. Про враження від перебування в Україні Йоана теж розповіла у цьому випуску подкасту ― як і про румунів, які невтомно допомагають нам боротися з нападником.