37. Хозарський словник на дні келиха: винна спадщина Салтівської культури

У світі вина є сорти-дипломати, що комфортно почуваються майже всюди: Каберне Совіньйон, Мерло, Шардоне. Вони зрозумілі, передбачувані та універсальні. А є місцеві старожили – автохтони. Це сорти зі складним характером, які століттями проростали у землю та всотували особливості регіону.

Україна в цьому сенсі – не порожній аркуш, а радше палімпсест. Попри драматичну історію воєн, імперських утисків, заборон та втрат, вона зберегла унікальну винну спадщину. Тут сформувалися лози, що навчилися звучати в унісон з місцевим теруаром та стали частиною культурного коду українського виноробства.

Наша сьогоднішня історія – про людину, яка приїхала на південь України, щоб буквально змінити ДНК тамтешнього виноградарства. Мова піде про талановитого науковця, який вмів мислити на десятиліття вперед і не боявся експериментувати. А ще він був захопленим винним ентузіастом, що розумів цей напій на всіх рівнях і старався крок за кроком формувати культуру виноробства. Ім’я йому Василь Таїров.

Якщо влаштувати подорож виноградниками України, то можна помітити, що картина виходить дуже строката. У різних регіонах на сусідніх ділянках уживаються французи зі своїм шармом, італійці з темпераментом, стримані німці, експресивні іспанці та грузини. Так, це я звісно ж, маю на увазі сорти, які народилися за тисячі кілометрів звідси, але пустили тут коріння. Сьогодні вони разом з місцевими автохтонами формують обличчя сучасного українського виноробства. Навіть більше, домінують на наших виноградниках. Але як так сталося? Для цього треба трохи відмотати історію назад і розібратися, хто всіх цих «іноземців» сюди запросив.

В одному з попередніх випусків я вже розповідав про зародження винної культури на території Північного Причорномор’я. Сьогодні ми зробимо крок далі й поговоримо про надзвичайно розвинену археологічну спільноту, відому як  Черняхівська культура. Давайте з’ясуємо, яку роль у ній відігравало вино, яким воно було, та як його пили.