Проєкт документальних аудіофільмів про людей, міста, події і відкриття як в Україні, так і в світі. Репортажі та інтерв'ю про тих і з тими, чиї історії допоможуть потрапити в невелике прифронтове село, наукову лабораторію, кримінальний район мегаполіса або конкретний день, але 100 років тому.
Колись різдвяні свята відзначали без феєрверків, перегляду новорічних фільмів, шампанського та дискотек. Але між тим веселилися не менше. У давнину народні гуляння проходили із щедрівками і колядками, які дійшли до нас із дохристиянських часів, і несуть у собі український культурний код. І хоча з тих пір, як вони виникли пройшли сотні, якщо не тисячі років, вони і досі популярні, а колядники ходять не тільки по хатах, а й по багатоквартирних будинках та галасними вулицями мегаполісів, приваблюючи увагу кожного хто проходить повз. Цього тижня в програмі «Саме там» ми спробуємо розібратися, як виникли колядки та щедрівки. Як колядують та щедрують в різних регіонах України та чим же така особлива українська колядка
Тільки на Закарпатті гастроексперти вирізняють дев’ять видів бринзи. Один із них — гуцульська овеча бриндзя, яку використовують як спецію до щоденних страв у Карпатах. Саме вона стала першим продуктом із географічним зазначенням в Україні. Досі її виробляють за давньою традицією під час сезону випасу овець на полонинах. Як живуть карпатські вівчарі у 21-му столітті, їхні будні на полонинах та чи є кому передати їм свої знання — слухайте в програмі «Саме там: Карпати, вівчарі і сир»
Згідно з останніми даними Польського Нацбанку, в державі перебуває 1 мільйон трудових мігрантів. І 9 з 10 таких мігрантів — українці. Та ж статистика вказує, що в середньому такі заробітчани працюють 7 місяців на рік, і цьогоріч їхні грошові перекази на батьківщину мають становити 12 мільярдів доларів. Ця сума еквівалентна кільком програмам МВФ. На ділі ж офіційна статистика щонайменше помилкова. По-перше, українців у Польщі набагато більше. По-друге, обчислення наших співгромадян за кордоном, як винятково заробітчан, — також хибне. В Україні (та й у Польщі також), звикли бачити українців, що переїхали у Варшаву, Краків, Гданськ та інші міста, — винятково як шукачів вищого заробітку. На ділі ж ситуація складніша. Цього тижня спробуємо дізнатися, як живеться «Саме там» — у Польщі -, тим, хто покинув українські терени.
За майже шість років війни на Донбасі сотні жінок стали жертвами насильства, в тому числі сексуального. Ймовірно, рахунок нерозкритих фактів подібних злочинів йде на тисячі. Журналістка Радіо НВ Ірина Лопатіна поговорила з колишніми бранками так званих «Л/ДНР» і правозахисниками про насильство на війні.
Людей, інфікованих ВІЛ, по всьому світу мешкає зо 37 мільйонів. За одними даними приблизно стільки, за іншими — удвічі більше померло від СНІДу з 80-х років. СНІД — Синдром набутого імунодефіциту — це фінальна стадія захворювання на ВІЛ. Після входження хвороби у цю стадію невдовзі настає смерть. Утім, якщо ВІЛ вчасно виявити і лікувати його, СНІД не матиме шансів уразити пацієнта. Тож жити із ВІЛ можна, а головне: жити — треба.
Тяжіння минулого впливає на наше сучасне життя. Українці в ХХІ-му столітті досі відчувають на собі вплив історичної травми Голодомору 1932−1933 років. Зменшення кількості дітей у родинах, пасивність, невміння планувати майбутнє, українофобія та підірвана довіра до влади. Така поведінка є відлунням геноциду, що відбувався в Україні майже 100 років тому. Коли може минути травма Голодомору, як охороняють пам’ять жертв геноциду його свідки та чи потрібна ця пам’ять сучасним школярам, вже четвертому поколінню після трагедії - слухайте в програмі «Саме там: Гірка спадщина Голодомору».
З липня 1953-го року на південь від демілітаризованої зони Корейського півострова розташовується Республіка Корея — капіталістична розвинена світська держава із однією із найбільш передових економік світу. На північ — бідна диктатура, затиснута санкціями, з офіційною державною ідеологією. Та найбільш закрита країна світу. Цього тижня про те, що відбувається «саме там» розкажуть ті, хто безпосередньо побував у Корейській Народно-Демократичній Республіці, у Північній Кореї.
Ми звикли сприймати нашу країну, як країну, яка пасе задніх. Якщо в державі або навіть у нашому щоденному побуті трапляється якась «зрада», ми говоримо: «авжеж, нічого іншого в Україні статися і не могло б». Масла у вогонь комплексу меншовартості підливають і різні міжнародні рейтинги, в яких ми розташовані на низьких місцях. Втім, попри все це, українці володіють багатьма передовими уміннями і знаннями. Як от наприклад — як підкорювати космос. Про це в програмі «Саме там: космос по-українськи» розкаже Богдан Амосов.
