Головна обсерваторія

Війна – це справжня катастрофа для природи. Вона проявляється у спалених лісах, забруднених на багато років ґрунтах, окупованих заповідниках і так далі. Це багато мільярдів доларів економічних збитків, які допомагають осягнути масштаби шкоди тим, кого доля природи хвилює не надто сильно. 

Це з одного боку. 

А з іншого – війна нарешті змусила звернути увагу на нашу природу. Ще б пак, адже злочини проти неї зайвий раз доводять, що від росіян годі чекати чогось не те що хорошого, але й нормального. Росіяни вони і є росіяни. 

Але річ у тім, що проблеми в української природи були задовго до початку війни. А їхньою безпосередньою причиною були аж ніяк не росіяни, а наші українські громадяни. Це вони розорювали останні ділянки дикого степу, вирубували праліси, осушували болота заради видобутку бурштину та й, зрештою, банально залишали після себе купи сміття на березі річки чи на лісовій галявині. 

У багатьох випадках вони робили і продовжують роботи це, буцімто заради благої мети – розвитку туризму, створення робочих місць та економічного зростання. 

Це наштовхує на неприємну думку, що принаймні деякі українці у своєму ставленні до довкілля не надто відрізняються від росіян. 

Зокрема про це ми й поговорили у черговому випуску “Головної обсерваторії” з Олексієм Василюком – природоохоронцем та головою ГО "Українська природоохоронна група".

Крім того, із випуску можна дізнатися про те, 

- які наслідки війни для заповідників та національних парків, що були окуповані або опинилися в зоні бойових дій;

- що буде після нашої перемоги з природними територіями, які постраждали через бойові дії;

- чому російські поля після війни на деякий час можуть стати українськими;

- що означає новий термін WarWilding.

Немає кращого способу дізнатися, що таке Свидовець, ніж побувати там самому і побачити на власні очі.

Можна, звісно, сказати, що це гори – українські Карпати. Але Свидовець відрізняється від Ґорґан, Чорногори чи Мармаросів. Можна сказати, що там багато озер, але ці озера дуже відрізняються від тих, що можна побачити на рівнинній частині України. Можна сказати, що тут ростуть праліси, але вони також не схожі на переважну більшість лісів нашої країни, які бачив кожен з нас.

Але цілком імовірно, що лише за кілька років побачити справжній Свидовець можна буде тільки на світлинах чи у VR-окулярах. А на його місці виросте не просто гірськолижний курорт, а ціле місто, здатне одночасно розмістити у себе кількадесят тисяч туристів.

На них чекатимуть ресторани, бари, гучні нічні клуби і, звісно ж, гірськолижні траси. Щоправда, снігу може не бути. Навіть штучного. Адже планета потерпає від кліматичної катастрофи, яка тільки набирає обертів. Серед її причин, в тому числі, є і знищення дикої природи. Такої, яка сьогодні все ще є на Свидовці.

Всі розмови про те, що гірськолижний мегакурорт можна буде "якось так" вписати в дику природу – наївні. Приблизно з тим же успіхом у квартиру в багатоповерховому будинку можна вписати птахоферму чи майстерню для ремонту автомобілів.

Численні види птахів, рисі, а також ведмеді, яких на всю Україну в дикій природі є не більше 300 особин, залишаться без свого дому. Іншими словами, вимруть.

Якщо це станеться, повернути природу Свидовця не зможе ніхто. Можна посіяти газон, посадити сад чи навіть парк, але справжня дика природа – неймовірно складна екосистема, яка утворюється упродовж тисяч років.

Такий сценарій для Свидовця цілком реальний, але, на щастя, поки що не є невідворотнім.

Про те як і заради чого його треба відвернути, говоримо у першому випуску "Головної обсерваторії" з Єгором Гриником, біологом ГО "Українська природоохоронна група".

"Головна обсерваторія" – це науково-популярний подкаст. 

В ньому ми говоримо, про те, як влаштований наш світ: жива природа, зорі, матерія, давні суспільства тощо. 

Розповідаємо про те, яким чином люди дізнаються про те, як влаштований світ. Такі люди  – астрономи, генетики, екологи, археологи та інші є гостями нашої “обсерваторії” і нашими провідниками у світ науки.

Ми також говоримо про те, навіщо нам знати, як влаштований світ. 

Чесна відповідь на це питання полягає в тому, що це неймовірно цікаво – розбиратися, як “все це працює”. Але іноді ще й дуже корисно, адже наука – це не лише пригода, але й велика сила. 

Автор та ведучий подкасту – Дмитро Сімонов. Він не біолог, не фізики, не хімік і не астроном. Він науковий журналіст, який разом із вами дуже хоче розібратися в тому, як же все це навкруги влаштовано, як його можна змінити або “полагодити”, а коли краще просто спостерігати, але не чіпати руками.