Як Україна втратила ядерну зброю

Грушевський: поганий політик але добрий історик? – Ігор Гирич, Віталій Ляска

Останні вибори в різних країнах Європи дедалі виразніше показують: партії правого спектра стають помітнішою силою, а подекуди серйозно змінюють звичний політичний ландшафт. Але коли ми говоримо про «правих» у Європі, про кого саме йдеться?  Наскільки цей табір однорідний? Яку роль відіграє християнські цінності в ідеології правих? Чи можна шукати родовід нинішніх європейських правих у міжвоєнних фашистських рухах? Чому і коли на Заході «націоналізм» став дискредитованим терміном?. Чи справді успіх правих залежить від грошей Москви? І як далеко може зайти нинішній правий поворот Європи? Про правих, які захоплюють Європу, говорили історик Віталій Ляска та  Іван Гомза, кандидат політичних наук, професор факультету гуманітарних магістерських студій Київської школи економіки

23 серпня 1939 року в Москві Молотов і Ріббентроп підписали радянсько-німецький договір про ненапад із таємним протоколом, яким Сталін і Гітлер поділили Східну Європу на сфери впливу, — за тиждень почалася Друга світова війна. Чим був пакт  для кожної зі сторін: тактичним перемир'ям, поділом Європи чи чимось більшим? Що Сталін і Гітлер реально виторгували один в одного? Чи справді для Москви пакт був вимушеним кроком? Як комуністи пояснювали вторгнення до Польщі? Що пакт означав для українців Галичини та Західної Волині? Чи можна юридично кваліфікувати СРСР як співагресора Другої світової? Що про це говорить міжнародне право і чому Нюрнберг обійшов це питання? Чому Захід й донині тримається спрощеного наративу «СРСР виграв війну», у якому для пакту Молотова-Ріббентропа немає місця?

Як Сталін віддав полякам українські землі  9 вересня 1944 року УРСР і польські комуністи підписали угоду про обмін населенням. На захід поїхали поляки з Галичини й Волині, на схід — близько пів мільйона українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя. Попри співмірні цифри депортованих, наслідки для них різні. У Польщі з нащадків виселених виросли кресов'яки із власними товариствами, музеями, виданнями та сильним голос у політиці, особливо правій. В Україні про депортованих з Закерзоння, як правило, мовчать. Чому одна втрата стала політикою, а друга — забуттям? Це наслідок радянської заборони чи байдужості вже української держави? І чому закон, який визнав цих людей депортованими, ухвалили аж торік? Про деукраїнізацію Закерзоння, одну із головних трагедій українського ХХ століття, говорили історик Віталій Ляска та Юлія Артимишин, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України та “Музею історії воєн, боротьби та опору”.