Ми можемо використовувати мистецтво значно цікавіше, ніж просто його споглядати

Чому, коли ми думаємо про придворні інтриги, загадкові вбивства, політичні союзи, нерівні шлюби й боротьбу за владу, то згадуємо Тюдорів, Борджіа чи французьких королів, але майже ніколи – українську аристократію? У новому випуску подкасту «Політ над буденністю» говоримо з історикинею Маргаритою Стафійчук про один із найцікавіших і водночас найменш знаних періодів української історії – XVI–XVII століття. Чому українська шляхта майже зникла з нашої історичної пам'яті? Як радянська історіографія вплинула на наше уявлення про минуле? Чим українські князі відрізнялися від тих, про яких ми вчили в школі, і чому роди Острозьких, Чарторийських чи Вишневецьких були одними з найвпливовіших у Речі Посполитій? І, звісно, не обійшлося без історій, які більше нагадують сценарії серіалів, ніж сторінки підручників. Любов, що, за легендою, призвела до згасання династії Ягеллонів. Загадкові смерті й чутки про отруєння. Королі, які викликали привидів своїх коханих. Боротьба за престол, що змінювала карту Європи. Українська історія значно ближча до «Гри престолів», ніж нам здається. І найцікавіші її сюжети ми лише починаємо для себе відкривати.

Що ми насправді маємо на увазі, коли говоримо «ідентичність» – і чому це слово сьогодні звучить звідусіль?

У новому епізоді говоримо з політологом і дослідником національної ідентичності Богданом Бевзою про те, з чого вона складається, хто її формує і чому вона стала ключовим полем боротьби у сучасному світі.

Це розмова про ідентичність не як абстрактне гасло, а як систему цінностей, моделей поведінки та емоційного відчуття приналежності, яка безпосередньо впливає на наші політичні рішення, суспільні конфлікти і здатність діяти як суб’єкт.

У випуску говоримо про таке:

 чому ідентичність не «виникає сама», а конструюється – і чим це відрізняється від пропаганди;

хто сьогодні є реальними дієвцями ідентичності: держава, освітяни, митці, медіа, спільноти;

як війна не змінює, а підсилює ідентичність – і які ризики та можливості це створює;

чому українська ідентичність сьогодні – це шлях до суб’єктності й відповідальності;

і чому Західний світ переживає глибоку кризу смислів, не маючи спільної візії майбутнього.

Це епізод для тих, хто хоче краще зрозуміти, хто ми є, ким себе бачимо і чому без цього розуміння неможливо говорити ані про державу, ані про майбутнє.

Як 1990-ті змінили світ мистецтва? Що робити митцю у час війни, коли частина важливих наративів – не на часі, а внутрішня самоцензура змушує замовчувати багато речей? Чому українському мистецтву не потрібна квота на світових виставках? Як митці різних часів переосмислювали себе і світ у моменти великих політичних зрушень? Про все це – складне і часом болісне, але надважливе, ми поговорили у підсумковому у 2025 році епізоді подкасту «Політ над буденністю» з Тетяною Кочубінською – мистецтвознавицею, незалежною кураторкою, авторкою та лекторкою. Тетяна підсумовує головні мистецькі відкриття і тенденції 2025-го, називає значимі для неї імена (здебільшого – сучасні українські), роздумує про те, як митці говорять про війну без документальних інструментів і показу насильства і обережно передбачає, якими будуть мистецькі процеси найближчого майбутнього.

Критичне мислення — це холодний скепсис, чи навпаки — акт свободи? 

Гостя цього епізоду —  Ірина Хоменко, філософиня, завідувачка кафедри логіки КНУ імені Тараса Шевченка і лекторка «Культурного Проекту». Говоримо про те, як навчитися мислити критично, але не втратити довіру до світу й людей.

У розмові мова піде про таке:

• що таке критичне мислення простими словами (усвідомлення, «мислення про мислення»);

• чому емоції й інтуїція не обов’язково вороги — і як перевіряти інтуїцію;

• найпоширеніші пастки: дихотомічне мислення, упередження підтвердження, ефект Даннінга-Крюгера, катастрофізація;

• як розпізнати та реагувати на аргументативні помилки (ad hominem, «ти також», хибна дилема) — і що робити, коли дискусія перетворюється на сварку;

• практичні прийоми для екологічного конфлікту.

Це епізод для тих, хто хоче краще розуміти себе й інших у часи інформаційного шуму.