Всі епізоди "Коли все має значення"

How to Make a Museum About Genocides Popular? Lessons from South Africa

  • Суспільство
  • 57 хвилин
  • 29 жовтня 2025

Слухати

A typical feature of Johannesburg, South Africa, is the abundance of places surrounded by barbed wire for securityreasons. One of the few exceptions is the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre. This museum, locatedon a busy street in the heart of South Africa’s largest city, is an open and welcoming space without barbed wire. Anyone can come in to relax, have a coffee, and, if they wish, visit the exhibition itself.

At its core, the Centre explores the history of 20th-century genocides, with a particular focus on the Holocaust andthe 1994 genocide in Rwanda. For its founder and director, Tali Nates, these subjects are deeply personal. She is a historian, and her father and uncle survived the Holocaustthanks to the German industrialist Oskar Schindler.

Tali Nates emphasizes that patience is one of the essentialqualities needed to build a museum like this. The Johannesburg Holocaust and Genocide Centre was founded in 2008, but it opened its doors to visitors only in 2019. During that long period, Nates and her team workedmeticulously on many aspects of what the museum should represent—both as a historical institution and as a space for dialogue.

Many similar museums tell the story of mass killings through the moment of death — focusing on the sites of atrocities, gas chambers, torture rooms, and the methods of killing. By contrast, the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre tells the story of genocides through the lives of the victims, so that they are remembered first and foremost as people, not only as victims whose deaths provoke horror.

What should be considered when creating genocide museums, what makes the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre unique, and how has it responded to the Israel–Gaza war? How are cultural institutions in South Africafunded—sometimes even through casino revenues—and why are personal human stories so vital? All this and more in journalist Natalya Gumenyuk`s conversation with Tali Nates.

This publication has been produced with the support of the ‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the viewsof the Fund and/or of its Financing Partners. 


Слухайте у додатку

Коли все має значення: інші епізоди

  • 52 хвилини
  • 30 липня 2026
Коли все має значення

Люди, які багато втратили під час війни, мають самоорганізуватися | Ігор Блажевич

Ігор Блажевич — європейський правозахисник, експерт із розвитку демократії та громадянського суспільства боснійського походження. Понад 17 років він працював у міжнародній гуманітарній організації People in Need, де очолював напрям прав людини і демократії. Блажевич також заснував найбільший у Європі фестиваль документального кіно про права людини One World. Протягом багатьох років він працює з громадськими активістами у країнах, що переживають війни, авторитарні режими та демократичні трансформації.

Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Блажевичем про стан демократії та поляризацію у світі, його уроки з балканських війн та чому післявоєнний період може бути важчим, боротьбу з військовою хунтою у М’янмі та його несприйняття слова «жертва».  


Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

  • 58 хвилин
  • 30 липня 2026
Коли все має значення

Those Who Have Lost the Most in War Need to Self-Organize | Igor Blažević

Igor Blažević is a European human rights advocate and an expert on democracy and civil society development of Bosnian origin. For more than 17 years, he worked with the international humanitarian organization People in Need, where he headed its Human Rights and Democracy Department. Blažević is also the founder of OneWorld, Europe's largest human rights documentary film festival. For many years, he has worked with civil society activists in countries experiencing war, authoritarian rule, and democratic transitions.

Journalist Angelina Kariakina speaks with Blažević about the state of democracy and growing polarization around theworld, the lessons he draws from the Balkan wars and why the post-war period can be even more challenging than the war itself, the struggle against Myanmar's military junta, and why he rejects the label of "victim."


Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation

https://www.journlab.online/donations

  • 59 хвилин
  • 22 липня 2026
Коли все має значення

Якщо головком буде із команди міністра оборони — конфлікт вичерпаний | Ярослав Гончар

Володимир Зеленський відправиву відставку головкома ЗСУ Олександра Сирського, який займав цю посаду з 2024 року. Новим головнокомандуючим призначено Михайла Драпатого. Перестановки у вищому військовому керівництві розпочалися 15 липня. Після відставкипрем’єр-міністерки Юлії Свириденко та її Кабміну міністр оборони Михайло Федоров втратив свою посаду. На прес-конференції він заявив про конфлікт із Олександром Сирським і звинуватив його у блокуванні ініціатив Міноборони. Президент підтвердив наявність конфлікту між цими двома високопосадовцями.

Через звільнення Федорова розпочалися вуличні протести. Мітингувальники вимагали відставки  Олександра Сирського та повернення до складу нового уряду Федорова. Після звільнення головкому Зеленський заявив, що запропонував колишньому очільнику Міноборони «достойну позицію у владі». Поки перемовини із Федоровим тривають, раніше він був готовий повернутися лише як міністр оборони.  Військовослужбовець,голова ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар стверджує, що така ситуація виникла через системні проблеми в управлінні. Тільки їхнє вирішення убезпечить відподібних конфліктів у майбутньому не зважаючи на те, хто обіймає ту чи іншу посаду.


Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ярославом Гончаром про те, чому жоден український міністроборони не призначав головкома, розподілення ролей між ними, потребу у нових підходах у війську через зміну технологічного укладу війни та запоруку боєздатності армії.

 

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

  • 61 хвилина
  • 15 липня 2026
Коли все має значення

У російському суспільстві — серйозна криза сприйняття війни | Михайло Фішман

Журналіст Михайло Фішман залишив Росію після початку повномасштабного вторгнення. Проте він продовжує аналізувати події, що відбуваються всерединіРФ. Зміни у відносинах між суспільством та владою відбуваються вже кілька місяців, впевнений він. Економіка є основним фактором. У 2023-2024 роках черезспрямування великої кількості коштів у військово-промисловий комплекс можна було спостерігати пожвавлення російської економіки. Але вже в середині 2025 люди побачили, що зростання їхніх доходів за останні два роки з'їла інфляція, і вони живуть дедалі гірше. Так звана «війна з Інтернетом», коли Кремль почав блокувати мобільний Інтернет та окремі месенджери, також зробила свій вклад у загальне невдоволення росіян їхньою владою. Нинішня паливна криза через дефіцит бензину після вдалих українських атак лише зміцнила такий стан речей. Цепоступово починає змінювати ставлення російського суспільства до війни.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Михайлом Фішманом про ситуацію всередині Росії, страх, що путінський режим може перейти в нову якість, кризубачення війни серед вищого військового керівництва РФ та який розрахунок щодо НАТО має Кремль.


Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

Нові подкасти

Популярне цього тижня