Щастя в еміграції

У дитинстві знайти друга можна було за п’ять хвилин у пісочниці.

У 40+ треба:

- збігтися цінностями,

- географією,

- графіками,

- рівнем соціальної батарейки

- і бажано ще мати вільний четвер у листопаді.

Не дивно, що доросла дружба стала окремим квестом.

У новому епізоді говоримо про те, чому після 40 друзів часто стає менше, чи справді вони нам потрібні, як війна й переїзди перетасували наші близькі зв’язки – і як заводити нових друзів, коли просто підійти зі словами «давай дружити» вже чомусь ніяково.

Олена наразі живе між Києвом і маленьким рибальським містечком в Іспанії – контраст неабиякий, і не тільки між життям в зоні воєнного конфлікту і абсолютно мирною країною, в якій не знають, як звучить дрон чи сирена.

Іспанці відрізняються від українців кардинально – темпераментні згідно популярному стереотипу, вони зберігають спокій в ситуаціях, де будь-хто з нас вибухнув би.

Вони інакше дивляться на романтичні стосунки і очікування від партнера.

Вони інакше виховують дітей.

Вони інакше ставляться і до їжі, і до спорту.

У іспанських жінок інший погляд на своє тіло і стосунки із ним. Не кажучи вже про більш глобальне – іспанці по-іншому розпоряджаються своїм часом – а отже і усім своїм життям!

Цікаво? Мерщій слухайте подробиці від “першоджерела”!

Роман із собою триває усе життя, писав Оскар Уайлд. І це можуть бути найцікавіші стосунки з усіх, які у нас є – адже ми постійно змінюємося.

Саме ця наша риса (а для когось – вада) і є приводом дещо сумніватися в тому, що ми себе добре знаємо.

Те, чого ми хочемо - дійсно наше бажання? Те, про що ми мріємо – точно не запозичене і не успадковане? Те, як ми звикли поводитися, те, чого ми звикли боятися, те, чого ми боїмося прагнути – геть не факт, що все це дійсно НАШЕ.

В цьому епізоді обговорюємо

– вплив батьків та близьких на формування нашого уявлення про себе

– як і чому всередині нас уживаються суперечливі імпульси і нахили

– навіщо розбиратися із собою, справжнім, і чи існуєте ви, справжній, взагалі.

Долучайтеся до прослуховування!

І не бійтеся сумніватися у тому, що, здається, ви знаєте і в чому впевнені на усі сто!

Що ми робимо, коли стресуємо? Кожен по-своєму, вірно? Головне, аби стало легше. Так? Ні, не зовсім.

Наші копінг-стратегії – тобто, типи поведінки і реакцій на стресові ситуації – можуть мати негативний вплив на наш стан, здоров’я, стосунки з оточуючими у довгостроковій перспективі. Хоча приносять полегшення в цю саму секунду, коли воно нам так треба. Хтось стрес заїдає (а потім старанно намагається схуднути).

Хтось його закрикує (а потім вибачається перед дітьми, чоловіком, подругою, або колегами).

А хтось взагалі схильний робити вигляд, що ніякого стресу не відчуває, і все у нього чудово.

Існують і безпечні, і при цьому не менш ефективні копінг-стратегії – про них і відмінність їх від менш ефективних говоримо в цьому епізоді.

А ще розповідаємо

- звідки беруться копінг-стратегії

- чи можна натренувати себе на інші стратегії, ніж ті, які тобі шкодять

- чому гумор – це круте, але не універсальне знаряддя проти стресу, і чому це знаряддя доступно не усім.

Яку б копінг-стратегію ви не обирали – головне, аби вона працювала на вас, на ваш емоційний стан і ваше відчуття екологічного контролю над ситуацією.

Є питання – пишіть нам! Ми поруч.

Анкета для участі в Жіночому клубі: https://rebrand.ly/psy-woman-club