Чого ми про себе НЕ знаємо?

Що ми робимо, коли стресуємо? Кожен по-своєму, вірно? Головне, аби стало легше. Так? Ні, не зовсім.

Наші копінг-стратегії – тобто, типи поведінки і реакцій на стресові ситуації – можуть мати негативний вплив на наш стан, здоров’я, стосунки з оточуючими у довгостроковій перспективі. Хоча приносять полегшення в цю саму секунду, коли воно нам так треба. Хтось стрес заїдає (а потім старанно намагається схуднути).

Хтось його закрикує (а потім вибачається перед дітьми, чоловіком, подругою, або колегами).

А хтось взагалі схильний робити вигляд, що ніякого стресу не відчуває, і все у нього чудово.

Існують і безпечні, і при цьому не менш ефективні копінг-стратегії – про них і відмінність їх від менш ефективних говоримо в цьому епізоді.

А ще розповідаємо

- звідки беруться копінг-стратегії

- чи можна натренувати себе на інші стратегії, ніж ті, які тобі шкодять

- чому гумор – це круте, але не універсальне знаряддя проти стресу, і чому це знаряддя доступно не усім.

Яку б копінг-стратегію ви не обирали – головне, аби вона працювала на вас, на ваш емоційний стан і ваше відчуття екологічного контролю над ситуацією.

Є питання – пишіть нам! Ми поруч.

Анкета для участі в Жіночому клубі: https://rebrand.ly/psy-woman-club

Найкращі стосунки з нарцисом – це уникнення будь-яких стосунків з нарцисом. На жаль, це не завжди можливо. Після попереднього епізоду про нарцисизм ми отримали чимало питань про те, як будувати стосунки з нарцисом, якщо він – це мама або тато, або ще хтось із близьких людей.

Тож цей епізод присвячено тому

– які наслідки для дитини має нарцисична поведінка одного з батьків

– з якими проблемами доросла “дитина нарциса” приходить до терапевта

– як побудувати з “рідним” нарцисом безпечну дистанцію спілкування

– як поводитися, якщо ваш бос – нарцис

І, що не менш важливо, ми знову порівнюємо нарцисизм токсичний – і цілком здоровий нарцисизм, який притаманний усім без виключення людям, і який має бути частиною вашої особистості.

Що робити, якщо деякі з рис токсичних нарцисів ви помічаєте у собі? Говоримо і про це.

Плідного прослуховування!

Війна обнулила професійні і почасти особисті шляхи мільйонів українців.

Жоден з тих, хто через повномасштабне вторгнення переїхав до іншої країни, не буде стверджувати, що живе щасливе життя. Всупереч очевидній реальності, а саме: він і його близькі перебувають в безпеці. 

Виходить, однієї тільки безпеки мало, аби бути задоволеним життям – і саме про це ми говоримо в цьому епізоді.

Здається, перебування за кордоном вимагає від нас все робити з вдвічі більшою наполегливістю і мотивацією – шукати роботу, триматися за стосунки, піклуватися про себе варто робити з більшим зусиллям, ніж ми б це робили вдома, і в мирні часи. Звідки брати сили?

Говоримо про таке: 

- як не потрапити в пастку статусу “жертви” і бути режисером власного життя на чужій території

- які рятівні психологічні інструменти допомагають адаптуватися і прийняти нову реальність

- чому не варто щосили триматися за дружбу та інші стосунки з минулого- чому важливо вчити мову, шукати роботу, і взагалі виходити з дому частіше

- як забезпечити собі базовий догляд, і чому це – найважливіше.

А ще – про необхідність шукати підтримку, адже усвідомити і визнати, що вам важко (і в цьому немає нічого дивного) – це вже пів шляху подолання проблеми.

Ми живемо в час, коли все трансформується. Змінюється і формат стосунків між людьми: бажання бути більш вільними дало нам поліаморію, і це, як виявляється, геть інше, ніж “відкриті стосунки”. Стосунки на відстані, стосунки із Штучним Інтелектом, стосунки з “обраними родинами” – як не злякатися усього цього розмаїття?

Після прослуховування ви навряд чи раптом станете поліамором – але рівень спокійного сприйняття “іншості” точно збільшиться. 

Толерантного прослуховування!