Про що мовчать в Україні. Доля 500 000 українців – Юлія Артимишин, Віталій Ляска

Слово «колабораціонізм» народилося 1940 року, коли маршал Петен після капітуляції Франції публічно закликав до співпраці з Німеччиною. Нейтральне слово швидко стало тавром: у кожній окупованій країні були свої петени і квіслінги — і свої суперечки, хто зрадив, а хто рятував людей. Через вісімдесят років воно повернулося в Україну вже не як історія, а як стаття Кримінального кодексу. Де межа між зрадою і спробою вижити? Чому саме в роки Другої світової співпраця з окупантом стала тавром? Хто має право виносити вирок колаборантам: суд, суспільство, історики, наступні покоління? Чому співпрацю з нацистською окупацією ми називаємо колабораціонізмом, а співпрацю з радянською — просто життям? Що робити з цим після деокупації Криму й Донбасу — судити людей, які щиро вважають себе невинними? І чи готове до цього українське суспільство? Про колабораціонізм минулого і сьогодення говорили історик Віталій Ляска та Віталій Михайловський, доктор історичних наук, професор Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, на Radio NV про 24 серпня 1991 року та наслідки проголошення незалежності України. Обговорили, чому Україна запізнилась із незалежністю порівняно з Литвою та Грузією, яку роль відіграли донецькі шахтарі, що змусило компартійну більшість голосувати за незалежність, чи змирилась Росія з існуванням України, як олігархія і гнилі компроміси утримували країну від розпаду та що означають 35 років державності з точки зору історії.

Ведучий – Віталій Ляска

Євген Коновалець у нашому сприйнятті здебільшого залишається в тіні Степана Бандери. Чому так склалося? Що сформувало раннього Коновальця і як на нього вплинув російський полон? Яку роль він відіграв у часі Української революції, чому виступив проти Скоропадського і чому пізніше розчарувався в Петлюрі? Чому УВО, організація Коновальця, обрала шлях терактів? І як йому — через компроміси та за кошти діаспори — вдалося розвинути ОУН? Про постать Євгена Коновальця, якого нещодавно перепоховали в Україні, говорили історик Віталій Ляска та Іван Хома, доктор історичних наук зі Львівської політехніки.

У серпні 2026 року минає 65 років відтоді, як у Берліні звели мур — символ найглибшої фази Холодної війни, а згодом, після падіння в листопаді 1989-го, символ її завершення. Тоді здавалося, що ліберальна демократія остаточно перемогла тоталітаризм, і навіть заговорили про "кінець історії". Але чому мур посеред Берліна набув такого значення в суспільній пам'яті? Наскільки самі східні німці прагнули зникнення НДР і чи справді розуміли, яким буде для них нове життя в демократичній країні? Чи були помилки в процесі об'єднання Німеччини? Наскільки болісним і нерівним виявився для східних німців перехід до ринкової економіки і чи справдилися обіцянки західнонімецьких політиків? Чому у Східній Німеччині дедалі сильнішими стають популісти й праворадикали, зокрема партія "Альтернатива для Німеччини", яка виступає проти демократичного устрою ФРН і активно грає на ностальгічних почуттях східних німців. Наскільки "остальгія" — туга за НДР — досі формує політичну свідомість сучасних східних німців? І як це може вплинути на Україну? Про мур у головах східних німців і його вплив на майбутнє говорили історик Віталій Ляска та Сергій Стельмах, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту  всесвітньої історії НАН України.