Гаряїв. Данс макабр

Хайль семе нкоми
Ихайль кохайль альсе комих
Ихай месен михсе охай
Мх йль кмс мнк мих мих
Семенко енко нко михайль
Семенко мих михайльсе менко
О семенко михайль!
О михайль семенко!

З усієї літератури
й усіх можливостей мови
особисто мене завжди цікавили слова,
якими звертаються
до померлих.

Ніби справді можна скласти речення,
здатні пробитися в радіоефір смерті.

Послухайте мене,
ви – позбавлені солодких рецепторів співу.
Послухайте мене тепер,
розчуйте мій шепіт,
спотворений акустикою небуття.
Послухайте мене,
ви – мічені за життя діалектами, ніби шрамами,
ви – в чиє горло з дитинства входила розжарена голка абетки,
ви – хористи, що вміли відтворювати пташиний крик. 

Я ж знаю – найбільшою несправедливістю

для вас нині є неможливість відповісти на голоси,
які викликають вас із туману,
неможливість сказати бодай щось на своє виправдання,
неможливість захистити цей нічийний нічний простір
між сподіванням і пам’яттю.

Але навіть по смерті мова є важливою.
Подібна до поглиблення річища,
схожа на перше осіннє прогрівання
великого дому.

Єдине правило – закорінюватись
і пробиватись.

Єдиний шанс – триматись за гілку голосу.

Поза тим не буде нічого.
Ніхто не запам’ятає тебе за твоїм мовчанням.
Ніхто за тебе не дасть імена довколишнім річкам.

Ви – що складаєтесь нині з відлуння,
ви – нині виповнені тишею,
говоріть, ну ж бо, говоріть,
говоріть травою,
говоріть памороззю,
говоріть диригентами. 

Юрій Гуржи - клавішні, гітари, баси, біти, аранжування, вокал

Сергій Жадан - вокал

Terra Studio - запис вокалу;

Шпиталь Рекордз - зведення, мастерінг

Пам’ятаєш місто маленьке
на далекій, глухій провінції,
де не чути трамвайного дзенькоту,
де любов переллята за вінця.
Пам’ятаєш —маленький цирк
і мене – укротительку звірів.
Не забути хвилин цих,
невимовно болючих і щирих…
Пам’ятаєш – притих партер,
(за першим дзвоником другий)
Й ти об ноги мої тер
Шкіри своєї смуги.
Пригадай золоті сни,
Мій німий, смугастий любовнику,
Пригадай після виступу ніч,
Таку страшну й молитовну.

Я у клітці. Тиша густа.
Лапа твоя на моє стегно.
(там і зараз, біля живота
Хрестик, синьо-таємний).

Пам’ятаєш у цирку була
Молода й запальна тигриця.
Я її укротить не змогла —
І пішла, бо коритись – не личить.
Пам’ятаєш – виступ останній
І анонси – "новий укротитель".
Ти відчув те прилюдне прощання
І дивився очима розбитими.
Грав Джордані, як завжди, тустеп
І од музики злий і напругий
Ти об мене з розпукою тер
Шкіри своєї смуги.

Я забула далеке місто
І малесенький цирк на провінції.
Але в пам’яті ти кігтистий, —
І любов переллята за вінця.
Велике місто. І в зоосаді мужчина
коханий сказав —"Глянь, он красивий тигр" —
І так розпачливо, і так тьмяно
Я закричала: "Ти!"
Ти впізнав і твої вуста,
(Я відчула, мій Зеро, я знаю),
Як останнього вечора, так
Тричі сказали – "Рай-я".
То була золота гроза,
Нині складаю вірші я.
Директор зоосаду писав: —
"Тигр хворий. Здоров’я гіршає".

Юрій Гуржи - клавішні, гітари, баси, біти, аранжування, вокал

Сергій Жадан - вокал

Любов Якимчук - вокал 

Діана Марцинковська - вокал 

Марічка Літинська - вокал 

Terra Studio - запис вокалу;

Шпиталь Рекордз - зведення, мастерінг

Такий я ніжний, такий тривожний,
моя осінняя земля!
Навколо вітер непереможний
реве й гуля...
І хвилі моря, далекі й близькі,
мені шумлять.
Там стеле сонце останнім блиском
кривавий шлях...

Криваві пальці тремтять... О, зоре,
постій, не йди!
Але шумує далеке море
і мла... і дим...
Такий я ніжний, такий тривожний,
моя осіння земля!
Навколо вітер непереможний
реве й гуля...

Я піду на вулиці, де прудко
мчать авто і тане білий дим,
де гуляють п’яні проститутки
й закликають голосом хрипким.

Скільки лиць, одеж, очей і рухів!
У очах мереживо цвіте...
Хтось здійняв до неба жовті руки
й проклинає місто золоте...

Юрій Гуржи - клавішні, гітари, баси, біти, аранжування, вокал

Сергій Жадан - вокал

Євген Манко (La Horsa Bianca) - саксофони 

Діана Марцинковська - вокал 

Terra Studio - запис вокалу;

Шпиталь Рекордз - зведення, мастерінг

Розірвіть моє серце, випустіть кров,
Заберіть усю прану.
Борсаєсь в грудях мій бентежний Бетховен
Цілу ніч до рана.

Візьміть, візьміть моє диханнє,
Енергію вжийте на новий світ.
Тіло моє — для руйнування,
Дух — невідомому привіт.

Сьогодні вдень мені було так нудно,
Ніби докупи зійшлись Олесь,
Вороний і Чупринка.
Почувалося дощово і по-осінньому облудно –
В душі цілий день
парикмахер на гітарі бринькав.

Іноді думав про неї й робив ескізи листа –
Що не гадався їй надісланим бути.
Згадав кілька французьких фраз забутих,
Разів зо два поглянув на образ Христа.

Наспівував банальні вальси безголосно,
Дивлячись на стелю в брудне павутиння.
Ні, мені було тільки тоскно – тільки тоскно…
В серці моєму розкладалась диня.

Багнеться бути
Кондуктором на товаровому потязі
В похмуру ніч
Темну ніч
Осінню дощову
Сидіти на тормозі
У кожусі
Зігнувшись і скупчившись
Дивитись у прірву рухливу.
Про дні що минули
Що в серці зосталися
Ясними плямами
Про образи згадні
Заснулі у грудях навіки
Навіки
Мріять
Мріять
Вдивляючись в сутінь.

Юрій Гуржи - клавішні, гітари, баси, біти, аранжування, вокал

Сергій Жадан - вокал

Любов Якимчук - вокал 

Terra Studio - запис вокалу;

Шпиталь Рекордз - зведення, мастерінг