У меня было

Закритий сезон - ще не привід відмовитися від зустрічі з крутими гостями. Тому ми записали новорічний спецвипуск, у котрому обговорюємо з творцями серіалу «Перші ластівки» - шоуранером Євгеном Туніком і режисером Валентином Шпаковим - геть не новорічні теми. Як зняти не телевізійний серіал, маючи телевізійний бюджет (і скільки коштували обидва сезони), чим корисні підхід дебютантів і метод сліпого кастингу, кому найскладніше далися інтимні сцени, і чому ідея, в яку ніхто не вірив, спрацювала.

Що спільного у серіалів «Спіймати Кайдаша», «Перші ластівки», «І будуть люди», «Схованки», «Козаки. Абсолютно брехлива історія» та «Секс, Інста і ЗНО»? Хто з українських акторів нас здивував, і як перетворити будь-який кастинг з пекла і хаосу на суперзручний впорядкований процес? Коли українське кіно викликає сльози гордості? Готуємо план порятунку кінотеатрів, зриваємо покриви і переходимо усі дозволені рамки! Найсуб'єктивніший і, можливо, останній випуск сезону (але це не точно).

Українська кіноіндустрія довго чекала такого режисера - володаря унікального авторського голосу, помітного в кожній сцені, кожному жарті й кожному проекті, навіть якщо він створюється на замовлення телеканалу, в чітко обмежених рамках. Знявши дебютний повний метр «Мої думки тихі», Антоніо Лукіч отримав рекордний «сарафан», звання Заслуженого діяча мистецтв і - неофіційно - титул надії вітчизняного кіно. Як знімати новий фільм за такого високого градусу очікувань? Чи був серіал «Секс, Інста і ЗНО» спробою знизити цей градус? Чесна розмова про життя і творчість у статусі «заслуженого дебютанта».

«У комфорті не народжується нічого хорошого», - впевнений сценарист і режисер Михайло Савін, співавтор серіалів «Слуга народу», «Свати», «Мишоловка для кота» і більшості повнометражних фільмів «Студії Квартал 95». Тому в роботі він постійно шукає нові виклики, встигнувши постояти біля витоків багатьох процесів - від перших адаптацій американських ситкомів («Моя прекрасна няня», «Щасливі разом») до зародження прокатного кіно в «Кварталі». Втім, у «Кварталі 95» всі такі: божевільні трудоголіки, готові «щодня вмирати на проекті», а ще - писати комедії, знімати касові фільми і... ростити президентів.

За 22 роки роботи українська компанія Radioaktive Film виробила сотні рекламних роликів (у тому числі для Apple, Sony, Nike, Audi та інших брендів), безліч музичних кліпів для світових зірок (зокрема Coldplay, Twenty One Pilots та Hurts), брала участь у створенні 20 фільмів і серіалів - від сатири Армандо Іаннуччі «Смерть Сталіна» і документальної стрічки «Нурієв» для Universal Pictures до «Бюро легенд» для Canal+ і «Чорнобиля» для HBO. Все це викликає одне запитання: як їм це вдається?! І ще приблизно 416 питань. Ці запитання ми поставили співзасновниці й виконавчому продюсеру Radioaktive Євгенії Яцуті.

Якщо дивитися на індустрію не з середини, то може здатися, що актори - найщасливіші люди: вони - в центрі уваги на майданчику, їхні імена знають глядачі, а в разі успіху проекту саме вони отримують левову частку слави. Але якщо копнути глибше, виявиться, що актори - найнещасніші люди: постійна недооціненість і пошук визнання, нескінченні проби, залежність від рішень режисера і продюсера, відсутність фідбеку, необхідність грати Пашу Утюга, коли мрієш про Гамлета... Скільки в цьому правди і скільки домислів, чи легко артистам любити свою професію, і як увійти в неї новачкам, обговорюємо з українськими акторами. Історіями професійного болю і щастя діляться Олеся Жураківська, Яків Кучеревський і В'ячеслав Бабенков.

Довгі роки мелодрама залишається головним серіальним жанром українського телебачення, не поступаючись своїми позиціями ні за кількістю проектів, ні за рейтингами. У чому ж її секрет? І яким надзнаннями потрібно володіти, аби щорічно випускати десятки успішних мелодрам, постійно тримаючи глядачів «на гачку» і забезпечуючи роботою цілу індустрію виробництва серіалів? Про симбіоз творчості та сухої математики, нейродослідження аудиторії, допустиму межу жорстокості й натуралізму, а також головні цінності українського жіноцтва говоримо з Наталією Стрибук - головною з серіалів на каналі «Україна», що є найбільшим виробником серіалів серед телеканалів країни.
 Серіальні рекомендації від Наталії: «Гирі/Хадзі» (Giri/Haji), «Ніч і день» (Nit i dia), «Приплив» (Spring Tide).

Гість випуску - Артем Литвиненко, шоуранер і режисер найреволюційнішого українського серіалу. Розбираємо на молекули феномен «Нюхача», шукаємо головні складові авторського методу Артема і відповідаємо на мільйон питань: як гіпнотизувати продюсерів і не посваритися зі співавтором за 10 років роботи; хто вбив Еріку і підставив президента Зеленського; звідки ростуть ноги «Нюхача» і чим Литвиненко допоміг Крістоферу Нолану?

«А я хочу з перламутровими ґудзиками!» - «Тоді відмовляйся від чобіт!» - приблизно так виглядають діалоги креативного та виконавчого продюсерів під час роботи над проєктом. Але якщо з завданнями другого все більш-менш зрозуміло, то роль першого для багатьох досі залишається незрозумілою. Розбираємося, чим же насправді займаються креативні продюсери, як вони з'явилися в нашій індустрії, і чому у виробництві серіалів ця позиція є, а в повнометражних фільмах - немає.

Корисна література: Ніл Ландау «Дорожня карта шоуранера», Тара Беннетт «Шоуранери: Мистецтво управління телешоу».

Як влаштована індустрія, і що потрібно, щоб в ній все працювало: щотижня креативні продюсерки Олеся Лук'яненко і Настя Лодкіна говорять з режисерами, продюсерами, сценаристами, акторами, випитуючи у них професійні секрети. Як створюються круті фільми і серіали? У чому сила успішних режисерів і шоураннерів? Де брати гроші і як знімати, щоб не прогоріти? Як працювати в авторській кімнаті? Навіщо брати участь в міжнародних пітчингах? Що робити в разі провалу і як боротися з системними «болями» індустрії? З'ясовуємо щосереди на найбільших подкаст-платформах.