Він народився в Житомирі, їв мацу у Франківську, жив у пустелі Ніцани, служив в армії оборони Ізраїлю, працював на телебаченні, повернувся в Україну — і щодня виходить в ефір під час війни.
Наш гість - Володимир Рабчун, журналіст та телеведучий каналу 1+1.
У цьому випуску ми говоримо про ідентичність, яка формується не в документах, а в пам’яті, досвіді, виборі. Про телебачення, як спосіб бути корисним під час війни. Це не просто історія - це досвід.
У випуску:
- Як слово «жидьонок» у дитинстві запустило процес самоідентифікації
- Як мрія стати радіоведучим здійснилась у пустелі, а не в студії
- Як служба в армії поєднувалась з ранковими телеефірами
- Чому українська мова і іврит — це не вибір, а дві частини одного «я»
- Як грибова зупа на Січових стрільців стала точкою повернення в Україну
- Повернення в Україну: вигорання, зміни, нові обставини і нове життя
«Ідентичність — це не прапор. Це те, що ти носиш всередині. І воно змінюється. Як ми всі.»