Той день, коли: яким було 24 серпня 1991 року

Екопротести після Чорнобиля, страйки шахтарів, повернення кримських татар на півострів після депортації, адаптація ветеранів Афганської війни, Біле братство, розваги у 90-ті, човникарство і як незалежним став український спорт – усі ці теми об’єднують українців різних поглядів. Чому важливо розказувати про власний досвід і як особисті історії впливають на загальне сприйняття історії країни – про це у фінальному епізоді проєкту “Наші 30. Жива історія”.

“Афганська сотня” на Майдані — як ветерани афганської війни у 2014-му пішли воювати на Донбас. Ця історія про те, як попри обіцянку собі не брати до рук зброї, їх змусили це зробити знову. А також про те, чим схожий та чим відрізняється досвід обох війн.

У війні в Афганістані взяли участь 620 тисяч радянських військових, із них – 160 тисяч українців. Вони повернулися, СРСР розпався, а незалежна Україна “не була винна” їм — ветеранам-афганцям. Вони і через 30 років майже не говорять про досвід на тій війні, але розповідають про те, як шукали себе, повертаючись з війни, та як пережили 1990-ті.

Ця розповідь – про єдине українське "срібло" на олімпіаді в Нагано (1998). Про те, як чемпіонів переманювали інші держави. Як за олімпійські медалі почали платити і в Україні. Що тримає людей у спорті та для чого бути спортсменом. Озвучила гімнастка Ганна Різатдінова.