(Не)свідоме мистецтво

(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО. Гостя — Філософиня Лариса Осадча. Трансформація українського суспільства в час війни. Нові культурні прояви протесту Поколіннєва ініціація через Майдани Сила молодіжного голосу Злість як конструктивна емоція Обговорюємо, як змінюється мова, емоційні режими та естетика спротиву. Це глибока розмова про культурну суб'єктність, пам’ять, колективний біль і майбутнє, яке вже визріває всередині суспільства 🌱 ❓ Що відрізняє злість від ненависті? ❓ Чому гумор рятує? ❓ Як війна формує нових мудреців? Відповіді — у цій розмові.

(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО. Гостя — Катя Тейлор. У новому випуску — розмова з арт-стратегинею та засновницею Port of Culture Катею Тейлор. Говоримо про те, як змінилася культурна дипломатія з початком повномасштабної війни і чому важливо будувати діалог зі світом саме через культуру. Зʼясовуємо: -Чим культурна дипломатія відрізняється від мистецьких ініціатив -Чи має сенс «канселити» російське — і що натомість -Чому держава ігнорує потенціал діаспори -Якою буде нова культурна стратегія України на 2026–2030 -Що таке нормалізація війни і чому про це не говорять. Про це все і більше у випуску. Аудіо-архів розмов про мистецтво у воєнний час. Тут розглядаємо можливості і обмеження культури діалогу крізь оптику, що нам пропонує діалог з культурою.

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гістя — Євгенія Буцикіна, культорологиня. Що означає бути українським художником чи художницею в епоху війни, деколонізації та глобального мистецького діалогу? У цьому епізоді програми «Несвідоме мистецтво» ми говоримо з культурологинею Євгенією Буцикіною про: Деколоніальну оптику в українському мистецтві Гібридну ідентичність та амбіколоніальність Як Захід бачить Україну через мистецтво Чому термін «пострадянське» стирає унікальність Приклади художніх практик, які переосмислюють радянську спадщину Це глибока і чесна розмова про те, як мистецтво допомагає осмислити історію, простір і себе у світі, що змінюється. Аудіо-архів розмов про мистецтво у воєнний час. Тут розглядаємо можливості і обмеження культури діалогу крізь оптику, що нам пропонує діалог з культурою.

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гість — В’ячеслав Запорожець, засновник реабілітаційного центру для Ветеранів, що втратили кінцівки “TYTANOVI” У кожного — свій шлях повернення з війни. Але не кожен може пройти його сам. У цьому випуску ми говоримо про нову мову відновлення — мову мистецтва. Про те, як фарби, звуки, сцена й фотографія стають інструментами боротьби з внутрішніми ранами. Це розмова про те, як народжується простір, у якому ветеран — не пацієнт, а автор. Про ініціативу, яка обʼєднує митців, психологів, воїнів і волонтерів задля спільної справи — творення нового сенсу після фронту. Ми говоримо про відкриття Культурно-мистецького центру TYTANOVI — простору, створеного для реабілітації через живопис, музику, театр і фотографію. Проєкт, у якому ветеран не пацієнт, а творець. Це розмова про силу спільноти, про тишу після бою, яку можна наповнити сенсом. Про те, як мистецтво стає не хобі — а способом вижити, змінитися й знову бути частиною світу. 🖼 Зазирніть у простір, де мистецтво допомагає відновлюватися. НЕ будьте байдужими, адже культура — теж фронт. Чекаємо кожного! Ваша участь важлива! 📍Відкриття — 10 червня, ТРЦ «Республіка Парк», Київ “Культурно-мистецький центр TYTANOVI” - це творчий простір призначений для реабілітації ветеранів з метою їх відновлення через мистецтво і соціальну взаємодію. Створений у рамках проекту TYTANOVI_Rehab. Запрошуємо відвідати та підтримати своїм донатом, на існування реабілітаційного центру https://send.monobank.ua/jar/43MomG4QG5    Аудіо-архів розмов про мистецтво у воєнний час. Тут розглядаємо можливості і обмеження культури діалогу крізь оптику, що нам пропонує діалог з культурою.

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гостя — генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець Розмова торкається глибоких змін, що переживає музей: від реставрацій і ремонтів до активної міжнародної виставкової діяльності, видавничих проєктів та цифровізації колекції. Юлія Литвинець розповідає про виклики, з якими зіткнувся музей у період повномасштабного вторгнення: як колектив був готовий до внутрішньої евакуації, як рятували експонати, та як в умовах війни вдалося не лише зберегти, а й розвивати установу. Окрема увага — переосмисленню колекції, поверненню музейних фондів в Україну, реатрибуванню українських художників та роботі над інклюзивністю музею. Це епізод про стійкість, відповідальність і мистецтво, яке не просто зберігається — воно говорить про нас і нашу історію. Аудіо-архів розмов про мистецтво у воєнний час. Тут розглядаємо можливості і обмеження культури діалогу крізь оптику, що нам пропонує діалог з культурою.

#(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО Гість — легендарний український художник Олександр Дубовик. Війна змінює світ і відкриває глибини, в яких народжується нова художня правда. Свобода як стан творчості, внутрішня гідність як основа мистецтва, осмислення часу, що несе біль, але й натхнення. Олександр Дубовик ділиться власною еволюцією — від радянського контексту до відчуття абсолютної свободи. «Танець фантомів» стає символом війни, а Україна — сучасною Палестиною, центром всесвіту. Розмова про сенси, які не вмирають, і мистецтво, яке дихає свободою навіть у темряві ✨

📌(НЕ) свідоме мистецтво з Олесею Геращенко Гостя - художниця Анна Звягінцев “Світлячок”: про виставку, війну, внутрішнє світло та силу мистецтва Цей випуск — розмова про повернення додому, про мистецтво як спосіб говорити вголос і світити навіть у темряві. Гостя ділиться історією свого повернення до України та тим, як з’явилася пропозиція створити виставку безпосередньо в стінах Мистецького арсеналу. Чому саме «Світлячок»? Звідки брати ресурс, щоб знову бачити красу? І чому здатність світитися — це виклик, особливо під час війни? Також — про те, як війна впливає на мистецтво, як реагують глядачі, чому роботи про сьогодення стають все складнішими, і чи може мистецтво змінити світ. Це епізод про те, що мистецтво — не втеча від реальності, а спосіб її прожити. І про те, що хочеться більше глибоких розмов — саме про мистецтво. Автор фото художниці: Валентина Полійщук, The Ukrainians Про виставку світлячок https://artarsenal.in.ua/vystavka/anna-zvyagintseva-svitlyachok/ 

(НЕсвідоме мистецтво) з Олесем Геращенко Гість: Георгій Коваленко, український православний священнослужитель У цьому випуску ми занурюємось у феномен Києво - Печерської Лаври — не як музейного об’єкта чи релігійної пам’ятки, а як простору мислення, культури та духовної сили. Говоримо про те, чи маємо ми сьогодні візіонерів, і як історія може надихати на творення нової реальності. Це розмова про храми, які не руйнувались, і артефакти, що з’єднують Україну з Європою. Про ченців, які служать не лише Богові, а й людству. Про те, як Лавра може взаємодіяти з сучасними художниками. І як простір, наповнений пам’яттю, може стати місцем для майбутнього. На завершення — слова, які хочеться почути напередодні Великодня. Світлі, чесні, глибокі. Це більше, ніж розмова. Це — НЕсвідоме мистецтво.

Програма «Не свідоме мистецтво» з Олесею Геращенко Гостя: Тамара Сухенко Цей випуск присвячений темі бібліотерапії — лікуванню словом і літературою, особливо в контексті війни. Гостя програми ділиться досвідом проведення групової бібліотерапії у форматі книжкових клубів, розповідає про особливості взаємодії бібліотек з відвідувачами та про те, як художня література може мати глибокий терапевтичний вплив. Слухачі дізнаються: -чому книжки залишаються важливими в нашому житті; -як саме література допомагає пережити травму війни; -чим бібліотерапевтична група відрізняється від звичайного читацького клубу; -чому сьогодні бібліотеки часто порожні та що заважає їхньому розвитку; -як бібліотеки можуть стати простором підтримки для ветеранів; -які книжки можуть допомогти у складні моменти життя; ♥🫂Подаруйте сучасну книжку бібліотеці, щоб зробити її живим, актуальним простором для спільноти.

(Не) свідоме мистецтво з Олесею Геращенко. Гостя: художниця Алевтина Кахідзе У розмові з художницею Алевтиною Кахідзе відкривається глибокий особистий і мистецький досвід, народжений у часи війни. Який колір має молитва? І що малюють діти, коли думають про майбутнє України? Це інтерв’ю — не просто розмова про мистецтво й війну. Це мандрівка в підсвідоме, де перетинаються звук, колір, пам’ять, біль і надія. Художниця розповідає про написання опери кольором, про звукові тригери для військових і цивільних, про свободу як цінність, а не даність, і про колоніальні замашки сучасного світу. Порушуються теми, які зазвичай лишаються на узбіччі: зв’язок Заходу з росією, імперські патерни, ставлення до озброєння, визнання травми як джерела сили. Це розмова, яка зачіпає, яка звучить, як опера - глибоко і чисто.