Незалежно від того, є в нас самих діти чи немає, ми комунікуємо з ними в щоденному житті: це можуть бути діти наших друзів, сусідів чи навіть дитина в магазині, реакцію якої ми можемо не розуміти. Тепер в Україні немає дітей, яких би не зачепила війна, а принципи етичної комунікації з ними не менш важливі, ніж такі ж принципи щодо дорослих людей. Але іноді те, що ми можемо сказати, щоб підтримати дорослого, не варто говорити дитині. Як удома і в школі підтримати дитину, яка втратила когось із батьків? Що робити, якщо діти граються у війну? Чи намагатися обмежувати користування соцмережами через «чутливий контент»? Чому краще не питати в дітей: що ти відчував? Про це ведучі «Голосного подкасту» Олена Розвадовська й Азад Сафаров говорять із психологинею, кандидаткою психологічних наук Оленою Лісовою.
З початку війни в Україні мільйони дітей або покинули країну, або стали внутрішньо переміщеними особами. Сотні дітей загинули, ще більше — зазнали поранень. Підтримати дітей війни можна за посиланням: https://voices.org.ua/donat/ Підписуйтеся на наш YouTube-канал: @voices_of_children
