З кожним роком складніше: що відбувається з інформацією з тимчасово окупованих територій

Як створювати комедійні серіали, коли знімальній групі доводиться ховатися від обстрілів? Чому українська мова свого часу стала принциповим питанням для творців «Лесі + Роми» та «Файної Юкрайни» і що заважає українським серіалам виходити на міжнародний ринок?

У подкасті «Медіуми» Олександр Богданенко, режисер серіалу «Котляревський», прем’єра якого відбулася 2 листопада на Новому каналі, розповідає про закулісся створення культових українських комедійних серіалів, боротьбу за їхню українськомовність. А також — про зйомки нового ситкому під час повітряних тривог, труднощі українського серіального виробництва та перспективи виходу українських комедій на міжнародний ринок.

00:00 «Без гумору неможливо жити ні на фронті, ні в тилу»;

02:18 Про спроби зробити серіал «Леся + Рома» двомовним;

04:46 «Після 60 серій казахську адаптацію серіалу закрили саме через мову»;

06:45 «Стан армії був просто жахливий. Жартуючи про це, ми робили якусь суспільно важливу роботу»;

09:46 Про зв'язок серіалу «Котляревський» з українським письменником;

11:55 «Переглянули акторські позиції й затвердили, як на мене, шикарний акторський склад»;

14:50 Про зйомки серіалу «Котляревський» під час російських обстрілів;

18:00 «Думаю, у нас попереду ще дуже багато роботи, щоб виходити на міжнародний ринок»;

20:42 «Це ціла індустрія, у неї треба вкладатися. І кількість має переходити в якість».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

25 років історії видання, яке починало з критики телевізійних програм, а зараз має і багато інших завдань, зокрема і щодо протистояння ворогу у когнітивній війні. Як «Телекритика» стала «Детектором медіа» і чому команда була змушена відмовитися від власного бренду? Як медіа, що починалося з чотирьох людей, протистояло цензурі часів Кучми, працювало в холдингу Коломойського й зберегло редакційну незалежність? Яку візію бачить головною сьогодні?

У подкасті «Медіуми» Наталія Лигачова, шеф-редакторка порталу «Детектор медіа», голова ГО «Детектор медіа», розповідає про 25-річну історію проєкту: про перший матеріал після терактів 11 вересня 2001 року, боротьбу з темниками, журналістські протести, досвід роботи в приватному медіахолдингу.

А також — про історію медійного таблоїда «Дуся», вплив медіамоніторингів на журналістську спільноту, пошук підтримки українського бізнесу та роль медіаграмотності й те, як влада реагує на критику «Детектора медіа».

00:00 «Я з 1997 року вела колонку «Телетиждень із Наталією Лигачовою» в газеті «День»»;

05:40 Про перший гострий відгук на матеріал «Телекритики»;

07:45 Про появу російських політтехнологів і темників на українському телебаченні;

12:11 «Це був не таблоїд папараці, який пише про те, що у зірки в сумочці»;

15:00 Як перемога Помаранчевої революції спричинила кризу «Телекритики»;

17:35 Про рішення вийти з медіахолдингу Коломойського;

22:40 «Ми практично одразу змушені були скоротити команду. Зараз тримаємо її на рівні 30 людей»;

24:40 «Наша справа — системність, це дуже важливо»;

30:00 «Відкритих пресконференцій Зеленський уже давно не проводить»;

32:00 «Я вважаю, що потрібно налагоджувати стосунки з більшою кількістю українських бізнесів».

Чи може штучний інтелект не лише пришвидшити роботу журналістів, а й докорінно змінити управління редакцією? Як автоматизація допомагає медіа позбутися рутинних завдань, підвищити продуктивність команди та звільнити більше часу для журналістики? І чи ризикують редакції, які досі не використовують ШІ, відстати від конкурентів?

У подкасті «Медіуми» Дмитро Тіщенко, співзасновник і керівник сумського медіа «Цукр», розповідає, як редакція за кілька років перейшла від використання ChatGPT для редагування текстів до десятків власних ШІ-розробок. Зокрема, пояснює, як працюють автоматична модерація коментарів, система моніторингу редакційних показників і платформа для планування роботи команди, а також скільки коштує впровадження таких інструментів.

А також — про те, чи замінить штучний інтелект журналістів, чому автоматизація не обов'язково означає скорочення працівників і які навички залишатимуться найціннішими для медійників.

00:00 Про витрати редакції на ШІ: «До січня цього року ми витрачали шалені гроші — не менше 600 доларів на місяць»;

02:44 Як ШІ допомагає редакції виявляти спам-ботів;

05:27 «Щоранку CEO отримує зведення за всіма платформами щодо того, наскільки ми просунулися в досягненні цілей»;

08:51 Про продаж власних ШІ-розробок іншим редакціям;

10:28 «Мені буквально треба було один вечір посидіти, щоб завантажити всі рішення міської ради за рік і переказати їх людською мовою»;

13:23 «ШІ має звільняти журналістів від рутинної роботи, щоб вони могли більше часу приділяти пошуку історій»;

16:20 «Мені знадобилося 10 хвилин, щоб перекопати вісім років історії «Цукру», прочитати всі матеріали, які стосувалися бізнесу, і зробити лендінг»;

22:00 Про майбутнє медіа, які не використовують штучний інтелект: «Їм доведеться наздоганяти в тих аспектах, у яких більш інноваційні медіа будуть першими»;

24:45 «Треба змінювати мислення людей, щоб вони були готовими до інновацій, шукали слабкі місця у своїх робочих процесах і віддавали ці процеси технологіям».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Чи готові українські медіа до повоєнних виборів і як захистити виборчий процес від російського втручання? Чому телеграм може стати одним із головних інструментів політичних маніпуляцій, а журналістам варто починати готуватися до виборів уже зараз, навіть якщо дата їх проведення невідома?

У подкасті «Медіуми» Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі «Опора», експертка з виборчого законодавства та політичних процесів, членкиня робочої групи Верховної Ради з підготовки законодавства про повоєнні вибори, розповідає про загрози іноземного втручання через соцмережі, складнощі регулювання політичної реклами й уроки скасованих виборів у Румунії.

А також — про те, чому мільйони українців ризикують не проголосувати через застарілі виборчі адреси, як журналістам висвітлювати кандидатів із військовим минулим, чому телемарафон поступається впливом анонімним телеграм-каналам і де проходить межа між журналістикою та політичною агітацією.

00:00 «Нам варто розглядати декілька варіантів і сценаріїв, серед яких і вибори під час активної фази війни»;

03:40 «Є частина медіаканалів, які мають значний вплив на суспільну думку, але перебувають під певним впливом Росії»;

06:00 Про уроки румунських виборів для України: «Це хороший приклад, але така помилка не повториться в Україні чи інших країнах ЄС»;

12:24 «Добре, що в нас не популярний X, тому що саме ця соціальна мережа впливає на вибори в ЄC»;

15:48 «Російський телеграм залишається російським, навіть якщо Дуров перебуває під юрисдикцією Франції та стверджує, що він в опозиції»;

19:26 «Україна — дуже маленький ринок. Ми не можемо диктувати правила Meta»;

21:22 «Робоча група не може розв’язати всіх проблем, але якщо вона не працюватиме, то не розв’яже жодної»;

26:08 «За нашими оцінками, близько 50% громадян України живуть не за адресою реєстрації»;

30:10 «Ви не можете давати оцінку: це герой, а це не герой. Ви можете через факти розповідати про цю особу»;

32:03 Про порушення на виборах до Верховної Ради: «Я досі не знаю, хто насправді переміг у Надвірній»;

37:00 «Людей просто репутаційно знищують, бо ці канали мають реальний вплив, на відміну від телемарафону».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.