Українськомовні серіали вперше випередили російськомовні: що змінилося на ютубі. Ольга Тищук

Як підготувати медіа до перших виборів після війни — або навіть до сценарію голосування під час воєнного стану? І чи можливо забезпечити рівний доступ кандидатів до інформаційного простору, якщо телемарафон продовжує працювати, а дедалі більшу роль відіграють анонімні телеграм-канали?

У подкасті «Медіуми» Олексій Кошель, генеральний директор ВГО «Комітет виборців України» та член робочої групи Верховної Ради з підготовки виборчого законодавства, говорить про готовність держави й медіа до майбутніх виборів, регулювання політичної реклами та телеграм-каналів, маніпуляції рейтингами потенційних кандидатів і ризики електронного голосування.

А також — про те, як організувати голосування мільйонів українців за кордоном і чому журналістам уже зараз важливо посилювати контроль за владою та готуватися до виборчого процесу.

00:00 «Я не виключаю сценарію проведення виборів під час дії правового режиму воєнного стану»;

02:42 «Не існує підстав і логічного обґрунтування роботи так званого єдиного марафону новин»;

05:21 «Парламент ні на міліметр не просунувся у питанні регулювання роботи телеграму»;

09:04 «Під час війни не зовсім доречно, щоб інформація про рейтинги кандидатів оприлюднювалася у медіа»;

13:53 «Робота робочої групи з питань підготовки виборчого законодавства без пояснення причин фактично зупинилася»;

17:11 Про електронне голосування: «Робоча група проти. Центральна виборча комісія проти й експерти одностайно проти»;

20:36 «Потрібно побудувати чітку структуру представництва українських органів влади чи інших структур за кордоном».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Як «Тисячовесна» виглядала зсередини — поза офіційними презентаціями, списками переможців і публічними дискусіями. Що відбувалося за лаштунками фінального пітчингу, які суперечки виникали між учасниками й експертами та чому найбільше говорили про конфлікти інтересів, ШІ та правила відбору.

У подкасті «Медіуми» Лєна Чиченіна, головна редакторка «Антоніни», яка всі п’ять днів була на фінальному пітчингу «Тисячовесни» в Івано-Франківську, ділиться своїми враженнями й розповідає про закулісся події: як усе було організовано, через що сперечалися представники кіноіндустрії, чому кіно й серіали не варто оцінювати разом і які питання виникли до експертів та прозорості конкурсу.

А також — про ШІ-презентації, переможців «Тисячовесни», дефіцит фахівців у кіноіндустрії та про те, чи допоможуть нові державні гроші повернути сильне українське ігрове кіно на великі міжнародні фестивалі.

00:00 «Загалом до “Тисячовесни” багато людей ставилися скептично»;

04:51 «Захотіли зробити велику програму, яка вийшла б за межі професійної бульбашки, стала б подією»;

08:00 «Це виявилася класна ідея в тому сенсі, що відбулася синергія різних людей, не лише в кіногалузі»;

11:25 «Експерти хотіли поставити більше уточнювальних запитань деяким конкурсантам. І це були дуже важливі запитання»;

15:22 «Я роками казала, що кіно і серіали — це різне»;

18:18 «Ми не бачимо, що експерти написали, кого вказали як свій конфлікт інтересів. І не можемо цього перевірити»;

22:58 «Усе-таки, я вважаю, що цього конфлікту можна було уникнути»;

25:23 «Багато проєктів перемогли, я вважаю, абсолютно заслужено»;

31:10 «Те, що я бачила в перформативному мистецтві, — це просто кров з очей»;

34:30 «Можливо, можна створити якусь наглядову раду з інших людей, які все це перевірятимуть»;

36:47 «Є побоювання, що наша спільнота просто задихнеться в цих грошах, тому що не вистачає спеціалістів»;

39:42 Про історію з Хржановським: «Це ми самі просто виростили собі проблему»;

41:25 «Ігрове кіно — саме авторське, серйозне, мистецьке — просто провалилося за останні кілька років».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Як медіа працювати, коли їхні редакції змушені релокуватися, аудиторія розпорошується між окупацією, Україною та закордоном, а попереду — ще одна складна зима? І як за цих умов повернути людину в центр медійного порядку денного — не лише як аудиторію, а й як героя та творця контенту?

У подкасті «Медіуми» Любов Раковиця, голова оргкомітету Donbas Media Forum, голова ГО DII-Ukraine, розповідає, чому цьогорічний форум зосередиться на людиноцентричності, як змінився DMF за понад десять років війни та з якими викликами стикаються регіональні й релоковані медіа. А також — про збереження зв’язку з аудиторіями на окупованих територіях, виживання редакцій в умовах атак і перебоїв з енергопостачанням й те, чому тема окупації має звучати в медіа не лише через бойові дії, а й через історії людей.

00:00 Про тему DMF: «Ми намагаємося поставити людину в центр нашої дискусії»;

01:37 «У фокусі Donbas Media Forum завжди була, є і залишається тема окупованих територій»;

04:26 «Стався якісний стрибок: від форуму про схід України до національного форуму»;

06:06 «Якщо говорити про великі форуми для всіх, фактично залишаються Львівський медіафорум і Donbas Media Forum»;

08:40 «Цього року ми думали дати більше повітря учасникам, щоб були проміжки між дискусіями, час на нетворкінг»;

11:00 Про людей в окупації: «Те, що відбувається, — це велика гуманітарна криза і воєнні злочини з боку Росії»;

14:06 «Що довше людина не у своєму населеному пункті, то швидше асимілюється в новій громаді»;

15:40 Про зиму для медіа: «Буде питання, скільки медіа не переживуть цю зиму»;

19:36 Про міжнародні теми форуму: «У нас буде тема і російської, і китайської пропаганди, бо це те, що впливає не лише на Україну»;

23:34 «З того, що бачу й чую — дуже багато втоми від війни».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Як регіональному медіа працювати під час війни, коли рекламний ринок майже не дає можливості для розвитку, а команда живе й працює під постійними обстрілами? І чи може досвід українських редакцій у протидії дезінформації стати потрібним не лише в Україні, а й у Європі?

У подкасті «Медіуми» Сергій Прокопенко, засновник і головний редактор харківського «Ґвара Медіа», розповідає, як видання пройшло шлях від громадської ініціативи та медіа про культуру до суспільно-політичної редакції з командою близько 30 людей, чому для регіональних медіа важливі сильний менеджмент і диверсифікація доходів і як працювати з командою в умовах постійного виснаження.

А також — про фактчекінг як один із ключових напрямів «Ґвари», створення сервісу perevirka.ai, використання штучного інтелекту для перевірки інформації та спробу масштабувати український досвід протидії дезінформації на редакції інших країн.

00:00 «Мотивація полягала в тому, щоб зробити медіа після Євромайдану»;

03:51 «Ми реально були дуже схожі на хіпі»;

06:21 Про команду «Ґвари»: «У нас навіть є HR. Я всім про це розповідаю — і всі такі: “О боже!”»;

08:25 «Ми намагаємося вибудувати управлінську культуру, щоб не виживати, а працювати»;

10:58 «В Україні немає де вчитися системно медіаменеджменту»;

13:13 Про фактчек-бот: «На піку ми отримували по кілька тисяч запитів»;

16:32 «Редакції виснажені, кількість дезінформації, сумнівної, неякісної інформації зростає»;

19:36 «На медіа тиснуть платформи, ШІ, ринок, який розвалюється, економіка, яка стагнує».