(не)Безпечна країна

"Я думаю, що і Польща, і Україна пройшли значні етапи свого розвитку. І ми, здається, пробуємо залишатися прив'язаними до тих моментів, які вже в минулому. Коли Польща вступала в НАТО і в Європейський Союз, то декларувала, що вона буде адвокатом, просуватиме інтереси України в цих інституціях. До певної міри це відбувалося. Коли Польща стала повноправним членом НАТО і Європейського Союзу, то надавала достатньо велику підтримку Україні в проведенні реформ перш за все економічної і безпекової політики. Але зараз ми наближаємося до етапу, коли Україна стає вже не просто країною-кандидатом, або навіть не кандидатом, якщо йдеться про НАТО, але ми наближаємося до тих організацій, ми ведемо з ними діалог. Польща бачить в нас вже не тільки країну, яку потрібно лобіювати, тягнути, а свого конкурента, можливо партнера, скоріше всього партнера, і слід, напевно, таку політику випрацьовувати, щоб Україна і Польща були партнерами в НАТО, Європейському Союзі. Але поляки зрозуміли, що Україна стає серйозним конкурентом. Подекуди амбіції, що Польща хоче бути лідером в Європі, чи, можливо, в Східній Європі, вони трошки нівелюються тим, що Україна може зайняти це місце".

Чому Україна є частиною польської внутрішньої політики та яку позицію сьогодні потрібно випрацьовувати, щоб мінімізувати та нівелювати напруження між обома країнами?

В новому подкасті "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Андрієм Дещицею, дипломатом, колишнім надзвичайним і повноважним послом України в Польщі, в. о. Міністра закордонних справ у 2014 році. Розмова про відносини України та Польщі, про головування Польщі в Раді ЄС, майбутні вибори та можливі подальші зміни політичної конфігурації, про історичні питання між Варшавою та Києвом, їх розвʼязання та вплив на міждержавні відносини.

“Ізраїль по суті реалізував більшість завдань цієї війни і зміг взяти під контроль південь Лівану, відтіснив Хезболлу, хоча бойові дії там спорадично продовжуються, так само продовжується війна в Газі. З цієї точки зору історія не завершується. Але разом тим вони ввійшли до Сирії, взяли під контроль колишню зону безпеки, порушивши тим самим угоду 1974 року і мотивуючи це міркуваннями безпеки.

Нова ізраїльська гра в Сирії може в майбутньому мати проблеми для Тель-Авіву. І багато що буде залежати від того, як будуть поводитися інші гравці, наприклад, та ж сама Туреччина. Вже була заява про те, що Ізраїль має поважати територіальну цілісність, а територіальна цілісність це також і Голанські висоти, які були захоплені в 1967 році на четвертий день Шестиденної війни. Це також створює певні проблеми та розбіжності між Ізраїлем та Туреччиною. Цих розбіжностей вже багато і до них ще додається”, – таку думку в новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна висловив Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

Водночас Євгенія Габер, старша дослідниця Atlantic Council зауважила, що вплив Туреччини в Сирії найближчим часом буде максимальним.

Наскільки Туреччина надалі може проявляти вплив на Сирію на відносини з Ізраїлем та на регіон в цілому?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Євгенією Габер, старшою дослідницею Atlantic Council та Ігорем Семиволосом, директором Центру близькосхідних досліджень. Розмова про поточну ситуацію в Сирії, про послаблення Росії на фоні зростаючої ролі Туреччини в Сирії та регіоні, про кризу, що насувається на Іран, його імовірне зближення з Китаєм, про Ізраїль, що посилив свої позиції в Сирії та намагається скористатись слабкістю Ірану, чи вплине зміна президента США на динаміку подій в Сирії та про прогнози для Близького Сходу на наступний рік.

"Ми розуміємо, що війна не завершена, і повинні тверезо та чітко оцінювати, які спроможності є у ворога, зокрема десантні.

Знищено великий десантний корабель "Саратов", поруч були пошкоджені "Цезарь Куніков" та "Новочеркаськ". І тепер ми знаємо, що Сили оборони доробили свою справу і тепер ці кораблі не пошкоджені, а також на дні після наступних ударів. Далі десантні кораблі "Мінськ", "Оленегорський Горняк". Потім удари по пункту базування Севастополь, по тих кораблях, які знаходилися в ремонті, – великий десантний корабель "Азов" та інші.

За нашими оцінками, більш як 50% великих десантних кораблів знищені або виведені з ладу так, що протягом тривалого терміну вони використовуватися не будуть. А це означає, що і можливості з висадки десанту зменшені більш ніж наполовину”, – наголошує гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

Він зазначає, що морська піхота ворога, яка задіюється в сухопутних операціях з лютого 2022 вже майже тричі "оновила" свій склад і втратила потенціал до морських операцій: "якби я побачив такого морського піхотинця років 30 назад, я би розчарувався повністю в морській піхоті, тому (Росія - ред.) не має можливості висаджувати десант, оскільки немає спеціально підготовлених підрозділів для захоплення плацдарму під час висадки на узбережжі. Морська піхота у Російської Федерації знищена, вона зараз є лише на папері".

Наскільки сьогодні вдалося Україні мінімізувати бойові спроможності ворога на морі?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорила зі Степаном Якимʼяком, капітаном 1 рангу у відставці, військовим експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про те, якою наразі є ситуація в Чорному морі, як Сили оборони знесилюють ворожий флот, як випадіння Криму з системи оборони РФ може вплинути на хід війни, наскільки Росія спроможна наразі виконувати завдання на морі, якими є спроможності України, що потрібно робити, аби їх надалі підвищувати та якою повинна бути майбутня конфігурація військово-морських сил України.

"Довоєнна українська економіка становила лише 11% від економіки Росії. Це означає, що ми за різними даними, і у мене є підтвердження з різних джерел, наприклад, з Міжнародної організації праці, зараз від Світового банку є підтвердження, що українська економіка є вдвічі або й втричі менш продуктивна, ніж російська. Мені одразу кажуть, що це нафта і газ. Я кажу, що це дурниці. Там є нафта і газ, це без сумніву, але видобуток нафти і газу – це одні з найменш продуктивних видів людської діяльності. Тому що виробництво бензину чи інших продуктів нафтопереробки є набагато вигіднішим, набагато продуктивнішим. Росіяни зазвичай цим не займаються, особливо на експорт, вони просто видобувають та продають сиру нафту і газ", – зазначив гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

"Суть у тому, що українській економіці потрібно ставати набагато продуктивнішою. Як мінімум починати про це кляту розмову, тому що ми навіть дискусії про це не ведемо".

Що сьогодні потрібно українській економіці, аби підвищити її продуктивність та якими можуть бути основні кроки щодо лібералізації економіки під час війни?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Павлом Шереметою, членом Міжнародної консультативної ради GLOBSEC, колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України (2014). Розмова про стан української економіки, сценарії на наступний рік та перспективи її відновлення і подальшого зростання, про допомогу з боку міжнародних партнерів, про умови лібералізації економіки під час війни, про стан європейської економіки та про економічну ситуацію в РФ.

Росія може використати припинення транзиту газу через Україну задля проведення чергової гібридної операції у Молдові.

Таку думку в новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" висловив Джорж Скутару, засновник і виконавчий директор аналітичного центру New Strategy Center, колишній радник президента Румунії з питань національної безпеки.

"В якийсь момент, і, на мою думку, це відбудеться на початку наступного року, ми побачимо серйозну енергетичну кризу (в Молдові – ред.). Тому що Україна прийняла рішення про припинення транзиту газу через свою територію, і Росія скористається цим, щоб провести чергову гібридну операцію. Вони звинуватять Україну у цій ситуації і одночасно будуть постачати газ до Придністров'я. Треба розуміти, що вся філософія існування Придністров'я базується на безкоштовному – не дешевому, а саме безкоштовному – газі з Росії, і цей газ необхідний для забезпечення електроенергією Республіки Молдова з Молдовської ДРЕС, розташованої у Придністров'ї. Але водночас там розташовано два важливі промислові підприємства – Рибницький металургійний комбінат і Рибницький цементний завод. Ці два заводи разом з Молдовською ДРЕС є найбільшими наповнювачами бюджету Придністров'я. Таким чином Росія хоче створити енергетичну кризу і спровокувати соціальні проблеми для уряду Майї Санду", – зазначив він.

На думку Джорджа Скутару, Росія неодмінно використає обмежену кількість шляхів забезпечення газом та залежність енергосистеми Молдови від російських енергоносіїв, як частину гібридної війни.

"Я знаю, що влада Молдови і "Молдовагаз" вели певні перемовини з "Газпромом" у Санкт-Петербурзі, але безрезультатно. На сьогодні “Газпром” не зарезервував для Молдови жодних транзитних обсягів газу.  Треба розуміти, що у нас є тільки два варіанти. Або транспортувати газ через Туреччину, Болгарію, Румунію, Україну і Придністров'я до Трансбалканського коридору. Або отримувати газ таким самим чином, але в межах контракту між "Молдовагазом" і "Газпромом". При цьому транзит буде здійснюватися українцями, і платити "Молдовагаз" буде безпосередньо Україні, а не "Газпрому", як це було дотепер. Побачимо, що з цього вийде, але я думаю, що це також буде частиною російської гібридної війни", – пояснив експерт.

Про референдум та президентські вибори в Молдові, які вже пройшли та парламентські вибори, які відбудуться в наступному році, про можливі сценарії впливу Росії в регіоні, про США та імовірну політику Трампа на посаді президента, а також про майбутні вибори в Румунії та позицію щодо підтримки України – в новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна з його незмінною ведучою Аліною Фроловою.

“In Moldova, we've seen one of the largest operations conducted by FSB and criminal structure with support FSB, GRU, and others. They try to bribe votes, trying to buy more than 150,000 voters against the referendum two weeks ago and now against Maia Sandu, especially for the second round. Maia Sandu's victory in the presidential elections does not mark a complete defeat of Russia's attempts to destabilize the country. Because the next year's election will offer Russia a new opportunity to undermine Moldova's pro-European trajectory. And establish a parliamentary majority capable of obstructing the reform process initiated by President Maia Sandu and the pro-European government”, says the guest of the new episode of the (un)Safe Country podcast.

“In my opinion, Russia may attempt to replicate the situation seen in Georgia because you mentioned, Alina, also what's happening in Georgia. Where the pro-Western president, Salome Zurabishvili, has been politically isolated while the government and its parliamentary majority pass controversial legislation on human rights and practically slow down reforms and engage in conflict with the EU and the US. Practically without resorting to military intervention, Russia has effectively stalled Georgia's progress towards EU integration. And achieved a significant strategic victory in this confrontation with the Western democratic world. 

Coming back to Moldova for the ruling Party of Action and Solidarity, Maia Sandu's party. The main challenge will not only to secure a victory in parliamentary elections but more critically to form a parliamentary majority. And to avoid being isolated by the rest of other parties”. 

In a new episode of the (un)Safe Country podcast, its permanent host, Alina Frolova, talks to George Scutaru, founder and executive director of the leading Romanian think tank New Strategy Center and former national security adviser to the Romanian president.

The conversation is about the referendum and presidential elections in Moldova that have already taken place and the parliamentary elections to be held next year, possible scenarios of Russian influence in the region, the United States and Trump's potential policy as president, the upcoming elections in Romania, and the position on supporting Ukraine.

"Позиція Сполучених Штатів наступна: те, що відбувається, не є прелюдією до Третьої світової війни. США вважають, що Україна захищає себе від вторгнення, неспровокованого агресивного нападу з боку Росії. І вже дев'ятсот шістдесят один день Україна стримує російські війська. Ми дуже раді, що змогли підтримати Україну і допомогти їй стримувати росіян протягом цього часу. Але США не розглядає це як Третю світову війну. Ми бачимо, що Україна захищає решту Європи від агресії з боку росіян. На жаль, це відбувається на українській землі. Але росіяни напали саме на Україну, вони ще не атакували НАТО чи когось з союзників Альянсу. Це війна Росії проти України, і ми підтримуємо Україну в її боротьбі. Президент Байден за останній місяць чітко дав зрозуміти, що нашою метою є перемога України. Це важливо для нас, це очевидно важливо для України і для решти Європи. Ось чому ми підтримуємо Україну. Це не глобальна світова війна, а захист України, захист її суверенітету та незалежності і це саме те, що ми хочемо підтримувати".

Якою є ситуація в Україні з точки зору США та американської політики, та чи стоїть наразі світ на порозі Третьої світової війни?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорила з Вільямом Тейлором, колишнім послом США в Україні, віцепрезидентом Центру Європи та Росії Інституту миру США. Розмова про позицію США щодо війни в Україні, яку розвʼязала РФ, про майбутні вибори в США та стратегії кандидатів щодо війни в Україні, про можливість запрошення України до НАТО, про шляхи встановлення миру, про сприйняття Росії Америкою та висновки з помилок, а також про підтримку України з боку США.

“The view from the United States is that this is not a prelude to World War III. The view from the United States is that Ukraine is defending itself from an invasion, an unprovoked aggression attack from Russia. And for nine hundred and sixty one days, Ukraine has held off the Russians. We are very pleased that we've been able to support Ukraine and assist Ukraine in holding off the Russians for nine hundred and sixty one days. Because we see this not as World War III. We see this as Ukraine defending, sadly on Ukrainian soil, the rest of Europe from this aggression from the Russians. The Russians have attacked Ukraine. They have not yet attacked NATO or any NATO ally. This is a war of Russia against Ukraine, and we are supporting Ukraine in its fight. And President Biden has made it clear in the past month that our goal is for Ukraine to win. And that's important to us, it is obviously important to Ukraine, and it is important for the rest of Europe. So this is why we are supporting Ukraine. It's not a broader world war. It is a defence of Ukraine of a nation's sovereignty and independence. And that's what we want to maintain.”

What is the situation in Ukraine from the point of view of the United States and American policy, and is the world currently on the brink of World War III?

In a new episode of the "(un)Safe Country" podcast, its host Alina Frolova talked to William Taylor, former US Ambassador to Ukraine and Vice President of the Center for Europe and Russia at the United States Institute of Peace. The conversation was about the US position on the war in Ukraine unleashed by Russia, the upcoming US elections and the candidates' strategies for the war in Ukraine, the possibility of inviting Ukraine to NATO, ways to establish peace, America's perception of Russia and lessons learned from mistakes, and the US support for Ukraine.

"Потрібно, щоб ми завершили дію угоди 31 грудня 2024 року, і на цьому повинен бути покладений край транзиту російського газу через Україну. Починаючи з серпня в Європейській комісії робилися аналізи щодо того, як відобразиться на європейських споживачах сценарій припинення постачання газу з Росії транзитом через Україну. То навіть Австрія, яка на 90% на російському газі, офіційно опублікувала висновок, що такий крок не спричинить якихось суттєвих перешкод. Так, зростання ціни буде, але воно не буде таким, як це було, наприклад, у 2022 році. Та ж Словаччина, що пережила газові кризи 2006-го та 2009-го років, зробила висновки і тепер має значні підземні сховища газу. На той обсяг споживання, який у них є, на пів року їм вистачить, якщо собі уявити, що транзит буде припинено. Але про це якраз не говориться. Тому Європейський Союз, в принципі, має позитивні висновки. Не випадково, коли Урсула фон дер Ляєн була в Києві 20 вересня, вона абсолютно чітко сказала і натякнула відверто нашим урядовцям, що не потрібно продовжувати угоду з Росією."

Як Росія намагається повернутися на європейський ринок нафти й газу та що криється за потенційною угодою щодо транзиту азербайджанського газу через Україну до Європи?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Михайлом Гончаром, експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президентом Центру глобалістики "Стратегія XXI". Розмова про стан енергетики Росії та схеми постачання російської нафти та газу за кордон, про газотранспортну систему України, про ідею транзиту так званого азербайджанського газу та низку підводних каменів у цьому питанні, про підрив "Північних потоків" та те, як Росія використовує його в інформаційній війні на Заході.

"На Сумщині, Чернігівщині, Харківщині в деокупованих громадах вважають притягнення до відповідальності колаборантів питанням їхнього виживання, бо Росія дуже близько кожного дня. Якщо держава не реагує на ці виклики в громадах, не чує запит суспільства, не комунікує, не пояснює, чому кримінальне провадження не відкривається, або не пояснює, чому така реакція, що людину не взято під варту, наприклад, то це все потягне за собою самосуди, які були після Другої світової. Ми цю практику можемо вивчити і зробити висновки", – каже гостя нового епізоду подкасту “(не)Безпечна країна” Альона Луньова.

Які норми в питанні відповідальності за колабораційну діяльність наразі не враховані в законодавстві та яким чином його варто збалансувати, враховуючи як аспекти виживання в окупації, так і запит населення на справедливість?

В новому епізоді подкасту “(не)Безпечна країна” його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Альоною Луньовою, директоркою з адвокації Центру прав людини ZMINA, співголовою Консультативної ради при Уповноваженому ВР з прав людини. Розмова про колабораціонізм, аспекти, які варто враховувати в питанні покарання за співпрацю з окупантами, про покарання в кримінальному та в люстраційному порядку, про розуміння громадянами колабораціонізму та необхідність пояснення з боку держави, та про те, як врегулювання законодавство та практики його застосування в питанні покарання за колабораціонізм може наближати Україну до справедливості та забезпечити реінтеграцію територій, що довгий час зазнавали впливу ворога.