(не)Безпечна країна

«У випадку росії та України немає зони можливої угоди. Тому що росія хоче нас знищити так, щоб нас не існувало, а ми хочемо вижити. Де ми домовимося? путін хоче так, щоб народу України взагалі не стало, і ні на секунду він не змінив своїх стратегічних цілей. Абсолютно точно ми розуміємо, що він вже в тому стані, в якому знаходиться, не змінить їх, він раптом не прокинеться іншою людиною. І поки він при владі, поки при владі його режим, він буде робити все, щоб українського народу не стало. При чому ця ціль з’явилася не вчора, не позавчора і навіть не два роки тому, вона була постійно. Просто в нього були різні методи досягнення цієї цілі, він їх пробував, в тому числі через Мінські угоди намагався маніпулювати цими речами, через гібридний вплив, маніпуляції. А потім вирішив, що все. Звичайно, прорахувався багато в чому, зробив дуже багато дурниць, проте це ніяк не змінило його стратегію. Так от з цією стратегією у нас немає зони можливої угоди», – пояснює гість нового епізоду подкасту "(не) Безпечна країна".

Чи є сьогодні консенсус серед європейських політиків та країн-партнерів щодо перемоги України та якими є методи її досягнення?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Андрієм Загороднюком, Міністром оборони України 2019-2020 рр. Розмова про стратегію США щодо України, про вторинні санкції, про військово-промисловий комплекс України, його розвиток та партнерство з іншими державами, про наявність ресурсів для підтримання рівня спротиву, про єдність суспільства, перспективи наступного року, про теорію перемоги та методи її досягнення.

"Коли до влади прийшов путін, я ще в той час навчався у москві, прямо на моїх очах відбувалося вербування студентів духовних навчальних закладів – просто на лекції приходили, виводили в коридор і проводили співбесіду. І деякі (а ми питали, хто викликав, навіщо) відповідали, що це люди зі спецслужб, і вони пропонують не просто співпрацю, вони пропонують навчатися і стати співробітником фсб, офіцером. Деякі погоджувалися, навіть раділи, бо вбачали в цьому для себе кар’єру. І в них абсолютно не було ніяких незручностей через те, що вони планують бути духовними діячами і при цьому діячами спецслужб – вони вбачали, що це нормально.

Фактично всі ті, що погодилися бути працівниками фсб, або співпрацювати з фсб, вони винятково залишилися на духовних посадах, ті, які відмовилися, – не стали священнослужителями в росії. Це я точно знаю по тих людях, з яким я навчався. Тобто, якщо ми зараз візьмемо офіційне російське духовенство, сто відсотків це співробітники фсб, або люди, що тісно працюють в інтересах фсб", – каже гість нового епізоду подкасту "(не) Безпечна країна".

Що спільного в російських релігійних діячів з пропагандистами країни-агресора та чому вони подекуди мають іще більший вплив на людей, які відправляються воювати в Україну?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Саїдом Ісмагіловим, добровольцем, військовослужбовцем ЗСУ, колишнім муфтієм. Розмова про роль військових капеланів, про релігійних діячів рф та їх співпрацю з фсб, про слабкі місця росії, єдність українського суспільства, настрої у війську та необхідність модернізації армії.

«Якщо були б завтра проведені вибори, за останніми даними оптування Ipsos, 30% віддали б свої голоси за Байдена, 32% – за Трампа. Дані YouGov – 43% за Байдена, 51% за Трампа.

Фактично, якщо не буде якихось юридичних рішень, які унеможливлять висування Трампа, то у нього поки що є доволі непогані шанси для того, щоб бути обраним президентом. Яким буде він президентом складно сказати», – каже гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

Які сценарії президентства Трампа можна розглядати, та як імовірність його обрання може вплинути на війну в Україні?

У новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Олександром Харою, дипломатом, експертом Центру оборонних стратегій, спеціалістом по США та Китаю. Розмова про майбутні президентські вибори в США, шанси Трампа на перемогу, підтримку та допомогу Україні з боку США, політику всередині США, а також про Ізраїль та Китай.

«Є багато аспектів, які роблять війну в Україні унікальною з точки зору аналізу та висновків, які можна зробити з війни. Тому людям, безумовно, потрібно бути дуже обережними з прогнозами на основі того, що вони бачать в Україні. Ми спостерігаємо унікальні обставини. Наприклад, одна з них полягає в тому, що жодна зі сторін не має панування в повітрі. Якби одна зі сторін отримала перевагу в повітрі, поле бою виглядало б зовсім по-іншому. Те ж саме можна сказати про наявність або відсутність певного обладнання, технологій і тому подібних речей», – каже гість нового епізоду подкасту "(не) Безпечна країна".

Які аспекти заважають порівнювати війну в Україні з попередніми війнами?

В новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Якубом Яновським, OSINT-аналітиком, автором досліджень в рамках проєкту ORYX і BellingCat. Розмова про технології OSINT, про втрати техніки, дезінформаційні повідомлення та проєкт Oryx.

"There are many aspects that make the war in Ukraine unique in terms of analysis and conclusions that can be drawn from the war. So people definitely need to be very careful with their predictions based on what they see in Ukraine. We are seeing unique circumstances. For example, one of them is that neither side has air dominance. If one side had air superiority, the battlefield would look very different. The same can be applied to the presence or lack of certain equipment, technologies, and so on," says the guest of the new episode of the podcast "(Un)Safe Country".

What aspects make it difficult to compare the war in Ukraine with previous wars?

In the new episode of the "(Un)Safe Country" podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Jakub Janovsky, an OSINT analyst and author of research within the ORYX and BellingCat projects. The conversation is about OSINT technologies, the loss of equipment, disinformation messages, and the Oryx project.

"First of all, Elon Musk, his company SpaceX, certainly helped Ukraine a lot when it turned on Starlink in Ukraine and sent these communication terminals there. So people could still stay in touch with each other and so on. But since then, Elon Musk has been quite controversial in his statements. And, in fact, someone said it well that it's like watching a person become radicalized in real time, because the situation is getting worse and worse and worse in terms of what Elon Musk is promoting on Twitter/X. And if you follow this path, at some point some of the messages became quite pro-Kremlin and anti-Ukrainian, in my opinion. And I think most people would agree with that. In addition, the changes he made to the platform have made it much easier for disinformation and Kremlin propaganda to spread, and it's spreading much faster now. So it works on many levels. Obviously, he believes in these narratives himself, but he's also made it easier for other super-propagandists to spread these messages. And again, he also promotes and shares those views. So I think that's a very damaging combination of factors when it comes to Elon Musk. But basically, I think that probably the most famous example of Elon Musk sharing pro-Kremlin views is that he shared a meme about President Zelensky. Some people may have already seen it, basically about Zelensky asking for more money, and this meme shows him in a negative light. It is now quite obvious that Elon Musk can be classified as a 'vatnik,'" says the guest of the new episode, who is the founder of the Vatnik Soup Twitter project aimed at identifying the so-called super distributors of Russian propaganda in the West.

Why can people like Elon Musk be so influenced by Russian propaganda? How do Russians reach such people and how do they force them to transform? What approaches does Russia use, what key narratives does it spread on social media, and how can we counter them?

In the new episode of the podcast "(Un)Safe Country", its permanent host Alina Frolova talks to Pekka Kallioniemi, a postdoctoral researcher, who works in the field of human-computer interaction at the University of Tampere, is an expert in social media and studies how propaganda is spread on social media and how to counter it. The conversation is about information, Russian propaganda, countering disinformation, social media, the danger of TikTok, social media, bots, trolls, and artificial intelligence.

«Перш за все, Ілон Маск, його компанія SpaceX, безумовно, дуже допомогла Україні, коли увімкнула Starlink в Україні і відправила туди ці термінали зв’язку.  Так люди все ще могли залишатися на зв'язку один з одним і так далі. Але з того часу Ілон Маск був досить суперечливим у своїх висловлюваннях. І, по суті, хтось добре сказав, що це схоже на спостереження за радикалізацією людини в реальному часі, тому що ситуація стає все гіршою і гіршою, і гіршою з точки зору того, що Ілон Маск пропагує в Твіттері /X. І якщо простежити цей шлях, то в якийсь момент деякі повідомлення стали досить прокремлівськими та антиукраїнськими, на мій погляд. І я думаю, що більшість людей з цим погодиться. Крім того, зміни, які він вніс у платформу, значно полегшили поширення дезінформації та кремлівської пропаганди, і вона поширюється зараз набагато швидше. Тож це працює на багатьох рівнях. Очевидно, що він сам вірить у ці наративи, але він також полегшив поширення цих повідомлень для інших суперпоширювачів. І знову ж таки, він також просуває і поділяє ці погляди. Тому я вважаю, що це дуже згубна комбінація факторів, коли мова йде про Ілона Маска. Але в принципі, я думаю, що, мабуть, найвідомішим прикладом того, як Ілон Маск поділяє прокремлівські погляди, є те, що він поділився мемом про президента Зеленського. Можливо, деякі люди вже бачили його, в основному про те, що Зеленський просить більше грошей, і цей мем показує його в негативному світлі. Наразі цілком очевидно, що Ілона Маска можна віднести до категорії «ватників», – каже гість нового епізоду, який є засновником проєкту в твітері Vatnik Soup, спрямованого на виявлення так званих супер розповсюджувачів російської пропаганди на Заході. 

Чому такі люди, як Ілон Маск, можуть перебувати під настільки великим впливом російської пропаганди? Як росіяни добираються до таких людей та як вони змушують їх трансформуватися? Які  підходи використовує росія, які ключові наративи поширює в соцмережах та як їм протистояти?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Пеккою Калiоніємі, дослідником, доктором наук,  який працює в галузі взаємодії людини та компʼютерних систем в Університеті Тампере, є експертом з соціальних мереж та вивчає, як пропаганда поширюється в соціальних мережах і як їй протидіяти. Розмова про інформацію, російську пропаганду, протидію дезінформації, соціальні мережі, небезпеку ТікТок, соціальні мережі, ботів, тролів та штучний інтелект.

"На мою думку, положення про територіальні центри комплектуваня переписане з попереднього положення. Попереднє – перекладено українською взагалі з радянського… І от вся ця радянська ідеологія процесу мобілізації, вона так от 30 років тягнеться крізь українську незалежність. Сьогодні ми, власне кажучи, пожинаємо наслідки. Якщо немає державної волі всю країну перевести на умови функціонування в період воєнного часу, відповідно і система комплектування Збройних сил так само буде функціонувати криво, спотикатися, генерувати проблеми, робити помилки, ну і відповідно надавати певним особам, нечистим на руку, можливості щодо покращення свого матеріального положення. Це наслідки", – каже гість нового епізоду, який у 2004 році очолював мобілізаційний відділ Миколаївського обласного військкомату.

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Віктором Кевлюком, експертом Центру Оборонних Стратегій, полковником запасу. Розмова про мобілізацію, демобілізацію, ТЦК, оперативний резерв, систему обліку військовозобов’язаних, ВЛК, про питання військового будівництва та про те, якою має бути українська армія, система захисту та оборони в майбутньому.

В чому переваги застосування морських дронів та як вони змінюють хід війни?

Яким показала українсько-російська війна баланс сил в сфері застосування безпілотних систем?

Яким є поточний стан цієї індустрії та перспективи подальшого військового застосування безпілотників?

"Я думаю, що не варто концентруватися на дронах-камікадзе. Суто з конструкторської точки зору набагато цікавіше, коли апарат тобою створений зганяв куди слід і повернувся додому. Відповідно, я так собі вважаю, що такі питання як охорона пунктів базування флоту, військово-морських баз, ключових об’єктів портової інфраструктури цивільної, патрулювання виключно морської економічної зони, якісь дії в острівних проливних зонах – це може бути покладено на автоматизовані безпілотні морські системи, які виводяться в потрібні райони і, маючи необхідне устаткування на борту, вони цілком здатні виконувати як ударні, так і розвідувальні, спостережні задачі, за умов обладнання таких систем сонарами для пошуку морських мін, чим ми обов’язково будемо займатися в Чорному морі наступні років 10 як не 20. Такі системи також можуть знайти застосування", – говорить гість цього епізоду, який сьогодні долучений до однієї з приватних ініціатив з розробці безпілотної техніки.

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Віктором Кевлюком, експертом Центру Оборонних Стратегій, полковником запасу. Розмова про дрони та безпілотники, про виробництво, забезпечення, закупівлю та власні розробки, а також про те, як Україна адаптується до війни дронами і безпілотниками.

"Не можна недооцінювати тих аспектів російського інформаційного впливу, агентів впливу, які зараз присутні в Туреччині, всюди, на всіх рівнях – від експертного, журналістів, ЗМІ, і закінчуючи капіталом, олігархами, просто напівтіньовими групами впливу, які мають свої проксі в Туреччині – і перетином інтересів Туреччини і росії по Лівії, Сирії й інших моментах. Це все в комплексі (тоді як Туреччина залежить від російського газу, російської атомної енергетики і всього, що з цим пов’язано) робить, на жаль, Туреччину дуже нестійкою та вразливою до російських впливів.

Що може зробити Україна в цьому сенсі? Коло можливостей обмежене, тому що є дуже такі фундаментальні залежності Туреччини від росії. Але те, що може зробити Україна, – це своїм досвідом, вже своїми напрацюваннями у протидії гібридному впливу росії допомагати Туреччині, акцентувати увагу на тих загрозах, які є для Туреччини, і там, де можливо, стримувати вплив росії. Тому сила Туреччини, як би це зараз не звучало дивно, великою мірою залежить від успіхів ЗСУ і України в принципі як моделі держави, стійкої до російських впливів".

Чому не варто переоцінювати силу Туреччини та які фактори всередині самої країни роблять її вразливою до зовнішніх впливів?

У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Євгенією Габер, старшою дослідницею Atlantic Council і Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету, кандидаткою політичних наук – про політичне життя Туреччини після виборів, вплив росії, про міжнародні відносини та зони впливу Туреччини, а також про Україну, Крим та Чорне море.