ЛКП «Львівське Радіо»

Кав'ярня «Вражає» у Львові на вулиці Староєврейська, 26 вражає всім: кавою, сніданками, світлою атмосферою, а також історією її власників — Сергія і Анни Петченків.  

Подружжя з Лозової на Харківщині остаточно переїхало до Львова в час тривалого відновлення Сергія після ампутації обох рук. Чоловік опановував протези на кухні Superhumans Center. А дружина виставляла відео в мережу — аби іншим військовим у схожій ситуації був стимул жити і рухатись далі. Так визріла ідея для своєї справи.  

Не опускати рук, щоб світити іншим — про це четвертий епізод подкасту «І тоді я». 

Назар Олексюк, герой третього епізоду подкасту «І тоді я», не вагаючись пішов добровольцем на фронт. Після демобілізації у наслідок поранення взявся розбудовувати сімейний зоомагазин «Шалені мопси» в унікальну інноваційну мережу.  

Історія Назара — реалістична та повна викликів. Герой ділиться застереженнями та рекомендаціями у розбудові власної ветеранської справи. Попри все, ґрантові програми для ветеранів працюють та створюють можливості як для початцівців, так і для досвідчених. Основне — не боятися починати. 

Ми розповідаємо про бізнеси ветеранів, які потребують суспільної підтримки та системних змін, аби вони ставали міцним внеском у побудову нової України. Зрештою, це власні справи тих, хто заплатив державі більше, ніж податки. 

Авторка і ведуча подкасту про ветеранський бізнес «І тоді Я» Ірина Гурська. 

Героїня другого епізоду «І тоді Я» — Вікторія Трибушна та її бізнес — кав’ярня «Кава на Двох». 

Відкриття кав’ярні — сімейна мрія Вікторії та її чоловіка Андрія. Через пів року після загибелі партнера та довгого шляху відновлення, Вікторія наважується на рішення заснувати «Каву на Двох», куди зараз можна завітати за адресою проспект Чорновола, 77. Як апогей втілення мрій — придбання і тої кав’ярні, де вперше пролунало: «Ось таким має бути спільний бізнес».  

Про те, який шлях потрібно пройти для здійснення щемких мрій, та про те, як з болю постає справа — слухайте у цьому епізоді подкасту «І тоді я». Його веде журналістка Ірина Гурська. 

Історія ветерана, який пройшов шлях від служби до відкриття власної кав'ярні, — це більше, ніж про бізнес. Ігор Фльорко розповідає, як 4,5 роки в підрозділі загартували його характер, але водночас ускладнили адаптацію до мирного життя. У 25 років він зіткнувся з викликом: як влитися у соціум, знайти своє місце й продовжувати допомагати тим, хто захищає країну. 

Саме так з’явилася «Кава Мілітарі» — кав'ярня, яка стала не лише бізнесом, а й способом підтримки армії. У ній поєднуються сміливі ініціативи: книги українських військових, листівки з картинами про Азовсталь, кошти від яких йдуть на потреби армії, і навіть прапор ДНР, що лежить як килимок при вході, провокуючи неоднозначні реакції перехожих. 

Ігор вірить, що замість скарг на владу чи обставини, варто діяти. Курси підприємництва допомогли йому здобути знання, потрібні для успішного розвитку бізнесу, а бажання систематично підтримувати армію стало основою всього проєкту. 

Цей епізод — про те, як зусилля кожного наближають перемогу. Чи швидко закінчиться війна? Ігор відповідає чітко: усе залежить від нашої активної участі, волонтерства та допомоги армії. Але після перемоги важливо не забути уроки війни, адже ризик повторення завжди буде. 

Ця історія надихає діяти, вірити та шукати свої способи підтримати Україну.  

Слухайте, щоб дізнатися більше!