Непам’ятники

Якою Леся Українка була насправді? Що її надихало та запалювало так писати? Всім відома поетеса, жінка, яка випередила епоху, та якій було відведено так мало часу. Радянською владою у революційній біографії не прийнято було згадувати про дворянське походження її родини, про її кохання та безапеляційний патріотизм.
Вона була небідна, дуже освічена панна. Так, саме панна, у гарних сукнях, білих рукавичках, яка мала вишукане коло спілкування.

Подкаст створено за підтримки Українського Культурного Фонду

Олена Кисілевська — українська письменниця, журналістка, редакторка і видавчиня, громадсько-політична та культурно-освітня діячка. Одна з ідеологів жіночого руху в Україні, засновниця перших жіночих товариств. Редакторка журналу “Жіноча доля”, альманахів “Жіноча воля”, “Світ молоді”.

За підтримки Українського Культурного Фонду

Наталена Королева – одна з найзагадковіших та найекзотичніших постатей в українській літературі. Письменниця внесла в українську прозу нові теми з античного і європейського світу, успішно продовживши традиції Лесі Українки.

Ім’я Наталени Королевої стало відомим в Україні після скасування цензурних заборон у 1988 р.  – про неї почали писати в українській пресі та друкувати її творчу спадщину. Була не тільки письменницею, чиєму перу належать близько вісімдесяти літературних творів, а й справжньою аристократкою, громадською діячкою, ерудиткою та інтелектуалкою, що вільно володіла багатьма іноземними мовами. Спадщина письменниці не вивчена до кінця, частина творів ще не видана.

За підтримки Українського Культурного Фонду

Ганна Барвінок (Олександра Білозерська) – жінка, якій ще не зведено пам’ятника, а її творчість, на жаль. не вивчається у школі.

Подруга Тараса Шевченка (був старшим боярином на її весіллі), єдина жінка у колі Кирило-Мефодіївців. Ввела в галерею літературного образотворення образ Русалки. Борис Грінченко назвав письменницю «поетом жіночої долі».

За підтримки Українського культурного фонду.

Софія Яблонська – героїня нового епізоду.

Якби 100 років тому був Інстаграм, вона б мала мільйони підписників.

Українська мандрівниця, фотографиня, письменниця, яка в 30-х роках минулого століття здійснила навколосвітню подорож. Документалістка. Жінка, яка керувала двома театрами. Вчилася знімати кіно в Парижі. 15 років прожила в Китаї.

За підтримки Українського культурного фонду.

Ірина Вільде, письменниця, яка отримала Шевченківську премію, очолювала Львівську спілку письменників, писала листа Сталіну українською, дружила з Сидором Ковпаком, вдруге вийшла заміж за працівника спецслужб, її брати були учасниками Українського визвольного руху… і ще багато цікавих несумісних, здавалося б, речей були в її житті. Більше невідомих фактів в епізоді подкасту Непам’ятники.
За підтримки Українського культурного фонду

Ольга Кобилянська зі школи відома нам, як українська модерністська письменниця, майстриня жіночої драми, учасниця феміністичного руху. А за цим "офіційним" образом насправді стоїть сильна й вразлива жінка, яка мала освіту до четвертого класу, потім сама весь час займалася самоосвітою. Яка вчилася в школі й писала свої перші твори німецькою, а вдома займалася українською, яка сама запропонувала руку й серце (першою) чоловіку, якого кохала, яка удочерила доньку свого брата і ще багато чого цікавого, невідомого.
За підтримки Українського культурного фонду.

Марія Заньковецька – така відома у всьому світі й невідома до кінця нам, українцям. Людина, яка піднесла український театр на вищий щабель, зробила його популярним і прибутковим.
Що ж було такого особливого й невідомого в цій жінці? Розкажемо в нашому подкасті.
За підтримки УКФ

Ольга Франко – невістка великого Каменяра, а ще спортсменка, активістка.

Утім, в історію ввійшла як перша гастроблогерка й жінка, яка збирала й видавала книги про українську кухню.

Рецепти, які вона збирала були випробувані в родині Франків.

Вчилася у Відні, підтримувала дружин ворогів народу. Непересічна жінка, про яку зараз знімають фільм і про яку ми хочемо розказати в нашому подкасті.

За підтримки Українського Культурного Фонду.

Олена Пчілка свого часу була видатнішою за свої відому доню, як кажуть історики.

Перекладачка, письменниця, етнографиня, академік, організаторка жіночого руху, українка, яка реформувала українську мову, ввела моду на вишиванки, адаптувала світову класику, протистояла більшовизму, ввела в європейський контекст розуміння про існування української орнаментики, впорядкувала книжку про вітчизняні візерунки, показавши нашу самобутність.

За підтримки Українського Культурного Фонду.