«Кодекс потребує відкликання». Протест у Києві проти оновленого проєкту Цивільного кодексу

Колишній військовополонений Владислав Журавльов з позивним Іскра — захисник Маріуполя з 501 окремого батальйону морської піхоти. На його звільнення чекали 4 роки й 1 місяць. В першій частині його розповіді про російський полон Іскра пригадує, як вирішив іти до лав ЗСУ 2017 року, як його підрозділ під Маріуполем зустрів розширення фронту в 2022 році та про свої спостереження за українською армією в той період. Він розказує про виведення підрозділу в полон обманом нібито через «зелений коридор» та про маршрут свого полону з Сартани й до Мордовії через різні СІЗО та колонії, про умови утримання військовополонених на окупованих територіях України та в російських установах.

Матеріал та режисура Анни Кравець

Редакторка Тетяна Козак

Фото: «Ґрати»

На площі Франка у Києві з самого ранку 16 липня зібрались кілька тисяч людей, аби висловити незгоду з несвоєчасною відставкою міністра оборони Михайла Федорова. Анонсована буквально пізно ввечері напередодні, акція відбулася в багатьох українських містах. Вона була покликана привернути увагу Верховної Ради перед виходом на канікули, адже у цей день вона мала проголосувати за нових міністрів після раптової відставки уряду Юлії Свириденко. Багато хто асоціює такий хід президента із перевагою позиції головкома ЗСУ Олександра Сирського, якому закидають ретроградний підхід до управління армією.

Матеріал та режисура Анни Кравець

Редакторка Тетяна Козак

Фото Анни Кравець

Чергова акція за чіткі терміни служби у Києві стала реакцією на нові контракти, умови відстрочок та програму трансформацій у силах оборони, затверджені урядом у середині 2026 року. Акція проходила на День батька, 21 червня, а деякі з жінок, котрі чекають своїх близьких з війни, взяли з собою й дітей. У них були плакати зі слоганами на зразок: «Мій тато пішов до війська, коли я ще не вмів навіть ходити, за рік я йду до школи». Учасниці малювали на асфальті класики з роками участі у війні, починаючи з 2014, й закінчуючи: «Скільки ще?». Спекотного недільного дня у середмісті столиці перехожі здебільшого були зайняті дозвіллям, лише інколи зупинялись.

Матеріал, режисура Анни Кравець

Редакторка: Тетяна Козак

Фото: Анна Кравець

У 2022 році засновниця руху, який зустрічає на півночі України автобуси зі звільненими з полону, вперше вийшла на трасу: не могла сидіти вдома у той день. Наступного разу з нею вийшли ще шестеро людей, стояли з двома прапорами, а далі почали приєднуватись усе більше небайдужих. Син засновниці руху пробув у полоні 1317 днів: його звільнили лише 2025 року. Жінка розповідає про труднощі реінтеграції людей після полону та про співгромадян, які щоразу розділяють з нею дні обміну полоненими. Самоорганізований рух координується по телефону і в соцмережах. Люди з сіл на шляху автобусів та швидких кортежу повідомляють одне одній про наближення українців та українок додому з російських місць несвободи. На сьогодні прапори на трасі та зустріч звільнених є частиною кожного обміну полоненими з Росією.

Матеріал Оксани Рекун

Режисерка Анна Кравець

Редакторка Тетяна Козак

Фото: «Ґрати»