Лабораторія журналістики суспільного інтересу

Епізоди: 204

Подкасти


Епізоди 40

  • 72 хвилини
  • 1 квітня 2026
Коли все має значення

What Lies Behind the Myths and Stereotypes About Donbas? The Historical Truth by Hiroaki Kuromiya

One of the research areas of the American historian Hiroaki Kuromiya is the modern history of Ukraine. Inparticular, he has been interested in the period of Stalin’s Great Terror, the Holodomor, as well as the special place of Donbas as a region that was always problematic for the Soviet authorities.

Kuromiya became interested in Donbas in the late 1980s. For about eight years, he worked in the archives of Donetsk,Luhansk, and other cities in the region. He later published the books “Freedom and Terror in the Donbas: A Ukrainian-Russian Borderland, 1870s–1990s” and “Understanding Donbas.” The scholar argues that Donbas was nevertruly Soviet, but rather Ukrainian in its character. He sees in theregion traits of a traditional Cossack worldview—namely, a striving for freedom, autonomy, and independence from central authority. In some of its cities, Russians mayhave been the majority, but overall Donbas was ethnically Ukrainian. Therefore, Kuromiya challenges the widespread perception of Donbas as a Russified region and a stronghold of pro-Russian sentiment. From a historical perspective, thisis not the case — even as of 2014, the researcher says.

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Hiroaki Kuromiya about the history of Donbas, its essence and relationswith Russia, repressed Koreans and Japanese, the brutality of Stalin’s actions in East Asia, and the imperial rivalry between Moscow and Beijing.

This publication has been produced with the support of the‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners. 

  • 72 хвилини
  • 25 березня 2026
Коли все має значення

Керрі Вігем — про місця пам’яті, стихійні меморіали та місце злочинців у музеях

Американський науковець Керрі Вігем вивчає, як суспільства після пережитих злочинів і насильства згадують своє минуле та взаємодіють із ним, так як ця травма продовжує впливати на сьогодення й формувати майбутнє. Польові дослідження для своєї дисертації він проводив в Аргентині, Німеччині, Польщі та Сполучених Штатах.Вігем стверджує, що потрібні не тільки красиві простори пам’яті. Якщо вони будуть гарними, але порожніми, то такі меморіали та місця пам’яті не можна назвати вдалими. Запорукою успіху може бути створення меморіалу, який стає центром та відправною точкою для подальшої взаємодії спільноти.

До того ж Вігему імпонує думка одного з найвідоміших дослідників просторів пам’яті Джеймса Янга.Той наполягав, що нам варто відмовитися від уявлення про подібні місця як про місця колективної пам’яті з однією чіткою, узгодженою й спільною версією минулого. Натомість він пропонує їх сприймати як простори, що поєднують у собі множинність різних спогадів, різні перспективи та різні способи розуміння минулого. Тому дляВігема значення має не стільки те, як виглядає простір пам’яті, скільки сам процес постійного обговорення й осмислення того, що і як пам’ятає суспільство.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Керрі Вігемом простихійні меморіали, як розповідати історії злочинців, чи треба враховувати думки всіх жертв масових звірств, що відрізняє хороші простори пам’яті від поганих та як різні країни світу працюють із місцями пам’яті.

Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Лабораторії журналістикисуспільного інтересу і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.

  • 70 хвилин
  • 25 березня 2026
Коли все має значення

Kerry Whigham on Memory Spaces, Spontaneous Memorials, and the Place of Perpetrators in Museums

American scholar Kerry Whigham studies how societies that have lived through crimes and violence remember and engage with their past, and how this trauma continues toshape the present and influence the future. He conducted fieldwork for his dissertation in Argentina, Germany, Poland, and the United States. Whigham argues that beautiful memorial spaces alone are not enough. If they are visually striking but empty of meaning or engagement, such memorials and sites of memory cannot be considered successful. What can make a memorial truly effective, he says, is its ability to become a hub and a starting point forongoing community interaction.

Whigham also shares the views of one of the most influential scholars of memory spaces, James E. Young, who urged us to abandon the idea of such places as sites of collective memory with a single, fixed, and agreed-upon version of the past.Instead, Young proposed understanding them as spaces that hold a multiplicity of memories, perspectives, and ways of interpreting history. For Whigham, therefore, what matters most is not so much how a site of memory looks, but theongoing process of discussion and reflection about what — and how — a society chooses to remember.

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Kerry Whigham about spontaneous memorials, how to tell the stories of perpetrators, whether the voices of all victims of massatrocities should be taken into account, what distinguishes good memory spaces from bad ones, and how different countries around the world work with sites of memory.

This publication has been produced with the support of the‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners. 

  • 51 хвилина
  • 18 березня 2026
Коли все має значення

Процес перемовин дуже «трампівський» — хаотичний, непередбачуваний та безладний | Олівер Керролл

Остання зустріч в рамках тристоронніх мирних переговоріввідбулася в Женеві 17-18 лютого. Через американо-ізраїльську військову операцію проти Ірану черговий раунд перемовин переносився вже кілька разів. Американціпропонують зустрічатися у США. Представники Росії відмовляються летіти до Сполучених Штатів і пропонують натомість Туреччину або Швейцарію, що не підходить американській делегації. Президент Володимир Зеленський назвав процес узгодження місця проведення Санта-Барбарою і заявив, що Україна готова прилетіти до будь-якої із запропонованих країн. 

Ще донедавна у частини переговорників було враження, щовже у березні-квітні можна очікувати прорив у цих перемовинах, каже журналіст The Economist Олівер Керролл. Один із розрахунків був, зокрема, на проблеми в російській економіці. Вони могли б вплинути на Володимира Путіна та його готовність завершитивійну. Однак через низку подій як в Росії, так і в Україні і світі загалом такий сценарій все більш стає примарним. За словами журналіста, через неофіційні канали Москва сигналізує, що знову буде просувати максималістські вимоги, а Київ переходить до плану Б  — зробити країну більш стійкою, аби вона була здатна вести війну в довгостроковій перспективі.

Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Олівером Керроллом про те, що відбувається за лаштунками переговорів, чи може Європа та Велика Британія стати стороною перемовин, про що пам’ятають усі учасники процесу та якою бачить сучасну Росію британський кореспондент.

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

Нові подкасти

Популярне цього тижня