Лабораторія журналістики суспільного інтересу

The book by Carlo Masala, Professor of International Politics at the University of the Bundeswehr in Munich, If Russia Wins: A Scenario, has become a bestseller. In it, the German military analyst outlines a hypothetical development of events in Europe in the event of a war between Russia and NATOcountries. He analyzed the Alliance’s vulnerabilities on the map and identified several of them. As the starting point of the conflict, he chose Narva, Estonia’s third-largest city onthe border with Russia, which has a significant Russian-speaking population. In the book’s scenario, several brigades of the Russian army seize the Estonian city.

Masala says the idea for the book came to him in 2024, when intelligence services from several European countriespublicly warned that Russia could be ready to attack a NATO member state by 2029. The author believes the current debate about whether the Kremlin is capable of attacking the Alliance is misguided. Instead, he argues, the keyquestion should be Russia’s broader political objective. In his view, the destruction of NATO is precisely that objective. A limited attack on a border city with a Russian minority could serve that goal. In Masala’s book, NATO members face a stark choice: enter a major war with a nuclear power or sacrifice a small city in the east. Ultimately, the Alliance fails to reachconsensus on the issue. Masala says he still does not see unity within NATO when it comes to a possible confrontation with Russia — and Moscow is well aware of that. This is why the hypothetical scenario could become a real one.

Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Carlo Masala about his book, the U.S.–Israeli operation against Iran and why Europe was sidelined, what Europe lacks most in military terms and how Ukraine could help, Russia’s psychologicalwarfare, and the wrong signals NATO may be sending to the Kremlin.

Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation

https://www.journlab.online/donations

Канадійка українського походження Христя Фріланд прийшла у велику політику із журналістики. Вона є помітною фігурою у політичному житті Канади вже понад десять років, з часів свого обрання до парламенту у 2013. За ці роки Фріланд займала різні міністерські посади в системі державного управління. Приміром, вона сталапершою жінкою на посаді міністра фінансів Канади за часів експрем’єра Джастіна Трюдо, згодом — віцепрем’єркою, потім очолювала Міністерство закордонних справ Канади.

Христі Фріланд подобається політика. Вона не згодна з тими, хто називає цю сферу брудною та неприємною. Однак вона бачила, як людям важко йти із влади. Часто вони зважувалися на такий крок лише після знищення їхньої репутації та власної політичної смерті. Вона вирішила, що не повторюватиме такий сценарій. Нещодавно Христя Фріланд покинула уряд нинішнього прем’єра Канади Марка Карні та має намір скласти свій депутатський мандат. Водночас вона погодилася стати позаштатною радницею президента України з питань економічного розвитку.«Допомога Україні є продовженням мого політичного життя в Канаді», — заявляє Христя Фріланд.

Як вона погодилася на пропозицію Зеленського, про перемовини із американцями та роботу з ДжастіномТрюдо, неприпустимість жартів щодо суверенітету будь-якої країни та золоту можливість для України на перебудову — у розмові журналістки Наталі Гуменюк із Христею Фріланд.

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення музикант, ведучий Микола Сєрга пішов до військкомату.Він думав, що через кілька днів російська армія буде вже в Одесі. Він каже, що йому довелося вбити всередині власну стару особистість та починати створювати нову вже під воєнні реалії.

Сєрга почав шукати у війську місце, де він зможе найбільше приносити користь своїми навичками та знаннями.  Він став одним із засновників «Культурного десанту» — об’єднання військовослужбовців, які через музику та мистецтво підтримують бійців на фронті та поранених у госпіталях, спілкуються із цивільними, аби ті добровільно долучалися до армії. В його структурі працюють вісім мобільних груп, які виступають перед військовими. Сєрга зазначає, що правильніше ставитися до мобільних груп «Культурного десанту» як до військових психологів, а не митців, які розважають людей.

Окрім виступів, вони проводять публічні лекції, збирають книжки для військових, намагаються протидіяти російській пропаганді. Один із проєктів — «Фронтова студія». Це пересувна студія звукозапису, яку між собою представники «Культурного десанту» називають Музбус. Там українськівійськові могли записати власні пісні, які згодом їм допомагали промотувати. Хтось із бійців може скинути Сєргі на телефон власну пісню під гітару. Навітьякщо йому особисто вона не подобається, то інші люди, які воюють поряд з автором, навпаки будуть її слухати. «Моя справа не дати йому оцінку, а відшліфувати занози, все підточити і повернути цей продукт. Він вже піде по тій аудиторії, до якої я б в житті не дотягнувся», — каже МиколаСєрга.  

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Миколою Сєргою про культуру та її роль на війні, протидію пропаганді та роботу із наративами у суспільстві, як виходять із конфліктів учасники мобільних груп «Культурного десанту», розвиток музики на фронті та його девіз.

 Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

Керсті Кальюлайд стала першою президенткою Естонії у 2016 році. Вона керувала країною протягом п’яти років. За першою освітою біологиня вона займала різні посади в банківському та державному секторах, на початку2000-х років керувала електростанцією.

Вона визнає існування певної скляної стелі для жінок укар’єрному зростанні та їхніх управлінських амбіціях. На шляху подолання цього бар’єру сумнівам та критиці відразу піддаються компетенція, риси характеру та навіть зовнішність тієї, хто не звертає уваги не упередження всуспільстві.  Коли хтось починає ставити питання Кальюлайд на кшталт, мовляв, що та жінка і чи може вона виконувати таку складну роботу, протягом вже двадцяти років від неї можна почути таке: «Я тоді завжди питаю, чи потрібен пеніс, аби керувати, приміром, електростанцією? Я не маю відповіді на це питання, чоловіки також».  

Керсті Кальюлайд є послідовною прихильницею прав людини, верховенства права, свободи слова та демократії. Вона завжди закликає не мовчати та відкрито виступати проти порушень прав та несправедливості. Кальюлайд не змовчала і через дискваліфікацію українського скелетоніста Владислава Гераскевича наОлімпіаді-2026. «Вшанування пам’яті загиблих співвітчизників — це не політика, це по-людськи», — заявила Кальюлайд, яка нині очолює Національний олімпійський комітет Естонії.

Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Керсті Кальюлайд про спорт для авторитарних режимів, місто Нарву на кордоні з Росією та зміну місцевих настроїв, дії НАТО щодо Естонії, про запоруку інтеграції українських біженців в Естонії та що може забезпечити енергетичну стійкість України в майбутньому.

Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations