Війна, любов і книжки. Що насправді читають українці. Віра Курико, Reporters

Як театральна моновистава військовослужбовця Третього армійського корпусу перетворилася на аудіопроєкт, який здобув найпрестижнішу міжнародну нагороду — BBC Audio Drama Awards.

У подкасті «Медіуми» Світалана Свиридко, продюсерка «Радіо Культура», режисерка-постановниця, розповідає про створення вистави «Ненароджені для війни», пошук звучання війни без російської мови, реакцію європейської аудиторії та про те, чому саме мистецтво допомагає осмислити досвід війни.

00:00 «Народження радіодрами відбулося так, як виношують дитя»;

03:35 «Те, що було дозволено використати в театральній постановці, ми не могли використати на радіо»;

06:30 «У кожної вистави має бути манок, який зачепить і не дозволить слухачеві перемкнути канал»;

11:01 «Іноземці були вражені тим, як можна з гумором і водночас легко говорити про війну»;

16:21 «Те, що ви побачите на сцені, й те, що почуєте в радіоефірі, звучить зовсім по-іншому»;

18:25 «Я завжди перевіряю все на радійність: книжки, театральні вистави, різні заходи»;

22:24 «Найменше, що можемо робити — це реабілітуватися і давати собі можливість для виходу емоцій через мистецтво».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Чи справді Україну накриває хвиля трудових мігрантів, чи це черговий інформаційний міф і чому тема іноземних працівників раптом стала однією з найгарячіших в українському медіапросторі, хоча офіційна статистика свідчить про протилежне?

У подкасті «Медіуми» Маріанна Присяжнюк, аналітикиня, координаторка Центру досліджень «Детектора медіа», розповідає про дослідження «Мігрантофобія», яке показало: лише кілька днів травня 2026 року сформували 60% усього негативного контенту про трудових мігрантів за останній рік. Чому суспільна дискусія виявилася настільки емоційною? Яку роль у розкручуванні теми відіграли слова українських політиків та чи є ознаки російського впливу на ці наративи?

00:00 «Трудових мігрантів в Україні зараз набагато менше, ніж до повномасштабного вторгнення»;

03:43 «Ми бачимо причинно-наслідковий зв’язок між певними словами та певними реакціями»;

05:02 «Дані, які намагалися скоригувати публічний дискурс, становлять лише 5% від усього масиву інформації»;

08:24 «Деякі проблеми ми здатні створювати у власному інформаційному середовищі самі»;

11:55 «Наше дослідження частково показало, як формується цей дискурс як структурна рамка»;

14:51 «Ми хочемо, щоб цей матеріал додавав конструктиву»;

17:41 «Якість висвітлення таких соціально гострих викликів часто потребує додаткової експертизи».

Чи можуть українські серіали сьогодні говорити про війну глибше й чесніше, ніж повнометражне кіно. Інтервʼю з креативним продюсером ICTV2.

У подкасті «Медіуми» Дмитро Хрипун, креативний продюсер ICTV2, шоуранер серіалів «АТП Перевізники», «Служба 112» й «Повернення», розповідає про те, чому саме серіальний формат став простором для складних тем, а глядач — готовим платити за якісний український контент. А ще про те, як народилася історія про повернення військових до цивільного життя.

А також — як стримінгові платформи змінюють українське телебачення та саму культуру споживання серіалів, феномен Олександра Рудинського та співпрацю з Тарасом Цимбалюком.

00:00 «Не лише останніми роками у нас були серіали, які порушують важливі теми»;

02:58 «Платформи дозволяють за підписку отримати щось таке, чого ти не отримуєш на ТБ»;

04:58 «Глядачеві зручніше дивитися тоді, коли він захоче»;

06:06 «Мені хотілося говорити про прірву, яка росте між цивільними й військовими»;

11:43 «Я люблю комедію, тому що вона завжди будується на дуже серйозній драмі»;

14:47 «Гумор — це мова військових»;

17:15 «Повернення» знімалося ще до виходу «Холостяка», «Тихої Нави та «Ховаючи колишню»;

19:21 Про Рудинського: «Я думаю, за кордоном у ньому бачать професіоналізм»;

22:59 «Глядачеві треба навчитися платити за контент, який він дивиться».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.

Як люди в окупації шукають правду — і чи ризикують за це? Про доступ до інформації, роботу журналістів без власкорів і роль місцевих жителів як джерел — у новому випуску.

У подкасті «Медіуми» Ірина Семенюта, журналістка «Детектора медіа», що працює, зокрема з темою тимчасово окупованих територій, розповідає про те, як VPN, закриті чати й людська довіра допомагають обходити інформаційну ізоляцію на захоплених Росією землях, чому це стає дедалі небезпечніше та як змінюється сама природа роботи медіа в умовах окупації.

А також про те, чому українським медіа важливо говорити з окупованими територіями їхньою мовою, як не втратити контакт і чому тема окупації досі залишається недорозкритою.

00:00 «З кожним роком отримувати інформацію з України стає дедалі складніше»;

02:21 «Журналісти через VPN відстежують, що саме турбує людей»;

05:03 «Інформація з російського боку стає більш закритою»;

07:49 «Не люди в окупації мають тягнутися до України, ми маємо бути відкритими й говорити: ми готові вас приймати»;

10:33 «Люди не розуміють, що з ними буде після виїзду, і ми недостатньо це проговорюємо»;

13:38 «Тема окупації — не з тих, про які можна написати один раз і вичерпати. Вона неосяжна».

Цей проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Програма «Партнерство за сильну Україну» — це багатостороння донорська ініціатива, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Мета Програми — посилення стійкості України в умовах російської агресії через надання критично важливої підтримки громадам у співпраці з українськими органами державної влади, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором.