Детектор медіа говорить

Історія геноциду українців – Голодомору і нинішньої війни, – свідками якого стали в різні часи члени однієї родини іноземців. Для режисерки Марини Ткачук «Сімейний альбом» став повнометражним кінодебютом. Фільм насичено зустрічами й розмовами з українськими героями та героїнями, ретельно дібраними й документально підтвердженими фактами; головна героїня фільму, британська фотографка Самара Пірс веде схвильований закадровий монолог, і кожному її твердженню Марина знаходить візуальний відповідник.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На телеканалі «1+1 Україна» вийшов документальний фільм «Трибунал для Путіна». Цього разу ТСН дослідила перспективи суду над військово-політичною верхівкою Росії за розв’язування війни в України. У міжнародному кримінальному праві за це відповідає стаття «злочин агресії» (або «злочин проти миру»), яка є найважчою серед усіх. Україна наполягає саме на цьому обвинуваченні, адже всіх інших воєнних злочинів — викрадення дітей, страт полонених, бомбардування лікарень, житлових будинків і електростанцій — не сталося б, якби Путін і його найближче коло не ухвалили рішення вдертися на територію нашої держави.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Родина українських туристів — тато Роман, мама Анастасія, дочка-підлітка Софія та син Федір — проводять відпустку на острові Тенеріфе, на Канарському архіпелазі. Сонце, океан, пальми, пляжі, гори. Але одного ранку приходить звістка про повномасштабне вторгнення Росії. І туристи перетворюються на біженців. Як громадянський вчинок цей фільм справді вдався, — каже Дмитро Десятерик. Так, драматургічна розхитаність не дозволяє віднести «Під вулканом» до здобутків Даміана Коцура; та все ж образи заскочених війною українців створені тут із переконливістю, про яку переважна більшість наших режисерів може тільки мріяти.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Віднедавна випуски одного проєкту, серіалу, контент певного жанру тощо вже не лише «заливають» на ютуб або ставлять багатогодинними блоками в ефірі, а й «запаковують» в окремі канали на ОТТ-платформах, які називають FAST.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

Новий фільм Юрія Речинського Dear Beautiful Beloved («Дорогі прекрасні кохані») — це три паралельні оповіді. Перша починається на прифронтовій території, звідки британські волонтери Елізабет і Джон мікроавтобусом вивозять літніх і маломобільних людей. Друга теж стартує неподалік від «нуля»; герої цього сюжету — волонтери, що вивозять тіла загиблих захисників України. Нарешті, третя історія — про матерів із дітьми, яких війна змусила терміново виїхати за кордон. Стрічка Юрія Речинського належить до того типу фільмів, у яких автори, максимально усунувшись від подій, просто фіксують їхній плин.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Історія онлайн-медіа «Бердянськ 24», більш відомого як Brd24, розпочалась у 2010 році. Ідея створити міський новинний сайт виникла в людини без журналістської освіти та без жодного медійного досвіду. Звати цю людину Віталій Швець, і сьогодні він керує порталом, який уже 14 років розповідає про події в невеликому приморському місті в Запорізькій області. Останні два роки робить це, перебуваючи за межами Бердянська, звідки редакції довелося виїхати після того, як місто окупували росіяни.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Чорна.

Фільм Лесі Дяк «Татова колискова» порушує болісну тему адаптації ветеранів бойових дій до мирного життя. Леся Дяк заснувала власну продюсерську компанію «Драма Фрі», в якій і зняла свій повнометражний дебют «Татова колискова», що є копродукцією України, Румунії та Хорватії. Картина нагороджена призом HBO на кінофестивалі Last Stop у Трієсті та спеціальною відзнакою за найкращий перший повнометражний фільм на фестивалі Doclisboa в Лісабоні.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

21 листопада у столичному Будинку кіно відбувся прем’єрний публічний показ документального фільму «Йона. Голодне марення» до дня вшанування пам’яті жертв голодоморів різних років. На другому поверсі Будинку кіно, біля кінозали, усіх відвідувачів зустрічала героїня фільму — українська художниця болгарського походження Йона Тукусер. Зі своєї рідної Бессарабії вона привезла зерно, кожному глядачу вручивши пляшечку з ним — «Візьміть, будь ласка. Це зерно надії». Чому саме так вона назвала привезене з півдня зерно, Йона Тукусер пояснила, презентуючи стрічку. Серед історій, які їй розповідали свідки штучного голоду 1946-47 років, була й та, яку Йона назвала «Історією про надію». 

Текстову версію читайте тут. Авторка — Оксана Наумова.

Свого часу на Позняках у Дарницькому районі Києва переважали одноповерхові будинки. Майже весь приватний сектор зник із початком масової забудови передмість Києва у 1980-ті роки. Однак у виярку серед одноманітних панельних висоток за адресою Батуринська, 12 вижив цілий хутір. З незвичайною хазяйкою. Чи, радше, надзвичайною. Повнометражний дебют Аделіни Борець «Квіти України» — один із найкращих документальних фільмів сезону — про власницю обійстя між житловими висотками. Наскрізного сюжету тут нема: просто труди й дні воїтельки, яка любить свою землю у всіх сенсах — від власної ділянки до України. І не здається перед будь-якими халепами.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На каналі «1+1 Україна» відбулася прем’єра 24-серійної мелодрами «Реванш» виробництва «Артформс продакшн». Героїня серіалу Валентина Коваль може похизуватися вельми заплутаним і драматичним життєвим шляхом, на якому її спіткав класичний набір «мильно-оперних» бід. Зрада коханого та найкращої подруги, наклеп, втрата робіт, свободи й дитини. Розв’язка цієї історії відповідна. Справедливість буде відновлено, дитину знайдено, а коханого обрано нового, кращого за першого.  Та попри нудний анонс, «Реванш» вартий уваги. Звісно, це стосується поціновувачів жанру, бо решті там у будь-якому разі робити нема чого.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.