Детектор медіа говорить

Чотирисерійний документальний фільм «Спротив» вийшов у другій половині травня на каналі «2+2». Продюсером проєкту є Акім Галімов, відомий телеглядачам популяризатор і дослідник історії. Розповідь складається з монологів безпосередніх учасників подій — жителів загарбаних росіянами міст і селищ. Переважна більшість історій трапилася після повномасштабного вторгнення, але деякі герої чинили спротив від самого початку російської агресії десять років тому. Серія інтерв’ю розбавлена архівними кадрами та художньою реконструкцією подій. Про новий документальний проєкт, що розповідає про опір цивільних людей на окупованих Росією українських територіях — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

«Висота» — другий повний метр документаліста Максима Руденка. Епізодичний персонаж попередньої роботи Максима «Портрет на тлі гір», уродженець Криворівні Василь Прокоп’юк у молодості був успішним стрибуном на лижах із трампліна. Тепер працює тренером у дитячій спортшколі у Верховині. Руденко обирає підхід, який можна назвати співчутливим спостереженням. Він показує Василя у всіх його щоденних клопотах: як той балакає з песиком Довбушем, доїть корову Красуню, збирає гірські трави і, звісно, вовтузиться з дітьми. Про стрічку, в якій документаліст зосереджується на красі: облич, землі, мови — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

«Або ти замикаєшся, або ти жартуєш», — одна з перших фраз на початку стрічки «Нам своє робить» режисера Костянтина Кляцкіна. Задля його створення команда DocNoteFilms наприкінці минулого року виїхала на фронт, аби дослідити дуже специфічний культурний шар — військовий гумор. Годинна документальна стрічка є саме дослідженням, у якому розмов про природу сміху на війні більше, ніж прикладів подібного гумору. Тож охочі побачити й почути щось на кшталт стендапу в окопах будуть розчаровані. Вставних гумористичних «номерів» або чогось на кшталт виконання гуморесок на камеру в стрічці нема. Про військовий гумор, зразки якого демонструє стрічка «Нам своє робить», який слід сприймати як творчість, кардинально протилежну сумнозвісним скетчам «Кварталу» — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

У червні на каналі «2+2» відбулася прем’єра документального фільму «Справжня історія Донбасу, Півдня та Криму» від проєкту «Реальна історія» Акіма Галімова. В трьох серіях дослідник історії з’ясовує, хто жив на цих землях у минулому, чому країна-агресорка вважає їх «ісконно русскіми» та що насправді може стояти за віковими територіальними претензіями Росії. Про історичні проєкти Акіма Галімова, в яких можна знайти відповіді на будь-які питання стосовно російсько-української війни — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Профільний кінофестиваль завжди ризикує опинитися в заручниках у своєї тематики. У випадку з Docudays UA імовірний конфлікт лежав на поверхні: переважання злободенності, правозахисної публіцистики над мистецькою формою. У різних програмах вистачало робіт, радше схожих на репортаж, аніж на фільм як авторське висловлювання. Та все ж фестивальним журі було з чого вибирати. Адже організаторам вдалося скласти масштабну програму: загалом 62 картини із 34 країн світу, прем’єри 19 українських стрічок, понад 150 учасників і учасниць. Про те, як фестиваль став тріумфальним для українських фільмів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

19 травня в Ірані неподалік від кордону з Азербайджаном упав гелікоптер, у якому перебували президент  країни Ібрагім Раїсі, голова МЗС країни Хусейн Амір Абдулахіан і низка інших високопосадовців. За декілька днів до того, 15 травня, у Словаччині стався замах на прем’єр-міністра Роберта Фіцо. Про те, як російська пропаганда пов’язала замах на Фіцо, смерть Раїсі, а попутно «розкрила» загадкове вбивство Кеннеді та загибель принцеси Діани — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Костянтин Задирака.

На початку травня Володимир Зеленський оголосив про укладання низки нових безпекових договорів із сімома країнами вже в найближчому майбутньому — на той момент схожі угоди з надання гарантій безпеки та постачання військової допомоги були підписані з дев'ятьма різними країнами. Про те, як проросійські пропагандисти знецінювали підписання безпекових угод з Іспанією, Бельгією та Португалією, залякували через нібито відправлення «військ НАТО» в Україну та продовжували наполягали на «нелегітимності» Президента — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Пилипенко.

До Дня пам’яті та перемоги над нацизмом канал «Дім» показав трисерійний документальний фільм «Fюрер 2.0». Проєкт проводить паралелі між Третім Рейхом і сучасною Росією, між Путіним і Гітлером зокрема. Головна ідея фільму зрозуміла: гітлерівська Німеччина та путінська Росія — суть одне й те саме, а їхні диктатори — з дитинства травмовані люди, одержимі помстою та ресентиментом. Про те, як у мистецькому конкурсі МПІУ переміг один проєкт, а фінансування отримав зовсім інший — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Перший Глобальний саміт миру, скликаний за ініціативою України, пройшов 15–16 червня 2024 року у швейцарському місті Бюргеншток. Під час Саміту світові лідери обговорювали шляхи до справедливого та тривалого миру в Україні на основі принципів міжнародного права та положень Статуту ООН. У Швейцарії зафіксували зростання кількості кібератак і дезінформації напередодні саміту. Міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс говорив, що існує явна «зацікавленість» у зриві переговорів. Про те, як Росія пробує «заговорити» тему конференції, організованої Україною, та які «альтернативи» щодо закінчення війни вона пропонує натомість — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автори — Леся Бідочко, Андрій Пилипенко.

Щонайменше з березня 2024 року російський агітпроп поширює маніпуляційний меседж про те, що по закінченню 5-річного терміну при владі, 21 травня, Володимир Зеленський буцімто втрачає легітимність як президент. Нині ж ця маніпуляція набула нового виміру — Путін не лише ставить під сумнів легітимність українського президента, а й говорить, що влада нібито має перейти в руки Верховної Ради та його спікера Руслана Стефанчука, бо, мовляв, цього вимагає українська Конституція. Це не перший випадок, коли Кремль прагне стати тлумачем основного закону нашої держави. Розповідаємо, що спільного між «третім туром» президентських виборів 2004 року, Олександром Турчиновим, унітарним статусом України та Володимиром Зеленським. Про ключові «антиконституційні» моменти української історії за версією російського агітпропу — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Леся Бідочко.