“На дворі страшна хляпавка, а хтось не має картки і не важиться витикатись на вулицю, бо буде “міау”. Відколи хтось виїхав звідси, то з погодою нема ладу, як не зрання, то по обіді (“am Vorabend”), а все мусить хляпати! - міа-а-а-ау! А тут ще нема з ким в позу втомлених коней стати, то вже й зовсім біда…”
Зважаючи на нашу квітневу погоду за вікном, здається, що в Лесі Українки є сюжет на будь-яку життєву обставину. Тут вона у листі вибачається перед товаришкою Ольгою Кобилянською за те, що не може вийти з дому і купити їй листівки та відправити. І як же ніжно, і по-котячому, і винахідливо по-шпигунськи зашифровано, але й по-відвертому смішно та щиро.
Так, припускаємо, Леся торкнулася і кожної з нас своїм буттям. Чи то першим віршем про весну чи мрію, який ми вивчали ще в дитинстві; чи то неймовірною життєствердністю, яка завжди радить “крізь сльози сміятись”; чи неймовірною працездатністю, глибиною і точністю аналізу (“Грушевському пробування на Галичині принесла чималу користь - багато вилюднів проти Київських часів”) чи навіть певною самоіронією (“Думаю, що верну додому настільки нормальною, наскільки се взагалі для мене можливо”).
Тож неодмінно перший епізод сезону “Про нас х про них” ми присвячуємо ЇЙ. І разом із Надією Шаповал, творчинею бренду Nadiia, “дівчиною з порядної родини”, шукаємо ці паралелі - проби не узалежнюватися від коріння, але й від нього прорости; не зупинятися - у власній освіті і пошуках, у творчих спробах; знайти себе і свій край у ширшому, глобальному контексті; зберігати та цінувати власну чуттєвість і - врешті - життя. Бо найгостріше воно чується на контрасті, коли загроза смерті чигає.
А які ваші асоціації? Чекаємо на відгуки в коментарях.
