Один одному

Тростянець – невелика громада на Сумщині, яка була окупована ще в перший день російського вторгнення. Однак мешканці навіть під час окупації намагались підтримувати один одного, а зараз активно допомагають 93-ій бригаді ЗСУ, яка брала участь у звільненні Сумщині. Тут для них і шиють шкарпетки, і роблять печі-буржуйки.

В цьому епізоді ви почуєте історії:

• Людмили та її сина Мирослава, власників пекарні, де волонтери випікають хліб для всіх, кому він потрібен. Навіть під час окупації їм вдавалось доставляти хліб в місцеву лікарню для хворих.
• Наталі, голови Тростянецької ради людей з інвалідністю. Її, разом з донькою, росіяни вигнали посеред ночі з будинку, однак вона змогла знайти прихисток у містян. Зараз вони з донькою готують продукти для ЗСУ.
• Юрія – міського голову, що знаходить Тростянцю партнерів по всьому світу та збирає гроші й матеріали на відновлення громади.
• Ростислав – співзасновник добровольчого будівельного батальйону, який допомагає відновлювати зруйновані села.

Охтирка  -   містечко на Сумщині, яке опинилось в оточенні російських військ на початку вторгнення. Попри запеклі бої, облоги та обстріли місто не скорилося окупантам і було нагороджено званням “міста-героя”. Чим ж займались його мешканці та як зараз згадують ці події?

В цьому епізоді ви почуєте історії:

• Павла, голови громади, який попри небезпеку лишився у місці під час його оборони
• Маргарити - водійки бензовозу, що з 24 лютого стала волонтеркою.
• Радіон -  представник Молодіжного центра, що за допомогою 3D принтера створює для військових спорядження

Ігоря, екс-очільника Охтирської адміністрації та військовослужбовця. Разом зі своєю організацією вони організували збір допомоги для Охтирського району.

Димерська громада була окупована росіянам ще в перші дні вторгнення. Попри те, що мешканці були повністю відрізані від українських військових, місцеві волонтери знаходили сили щоб рятувати не тільки людей, а й коней, мавп, собак котів та інших пухнастиків. В цьому епізоді ви почуєте історії:

• Євген, підприємець, що зміг збирати гуманітарну допомогу та відвозити в громаду під обстрілами
• Геннадія та Анни, що попри окупацію змогли врятувати 12 коней на своєму ранчо
• Михайла, власника зоопарку. Разом з працівниками та волонтерами вони не допустили, щоб загинула жодна тваринка, попри голод, холод та обстріли
• Володимира, голову громади, що разом з мешканцями змогли організувати збір допомоги для мешканців деокупованої Ізюмщині

Ічня знаходиться на півдні Чернігівщині. Попри віддаленість від стратегічних місць, Ічнянська громада була окупована росіянами у лютому. А через села громади проходили військові колони окупантів. Правда до місць призначення багато з них й не доїжджали, адже місцеві одразу повідомляли ЗСУ про пересування.

Ви почуєте історії:

• Олени, голови громади. 24 лютого вона зайшла в міськраду, а вийшла звідти вже 5 квітня. Весь цей час вона координувала старост сіл та турбувалась про мешканців.
• Старости села Сергія. Він таємно співпрацював з нашими військовими та повідомляв про рух рашистської техніки. В останній момент йому виїжджати з села через заміноване поле
• Руслана, волонтерка, що пекла печиво, а на виручені кошти придбала дрон для батька в підрозділ
• Ліни та Юлі, що зібрали 10 тонн продуктів для Чернігова за дві доби.