Є такі негативні емоції, які в суспільній думці нерідко засуджуються, вважаються токсичними, і взагалі «на ображених воду возять». І дарма. Тому саме з почуття образи ми почнемо міні-цикл про складні, комплексні емоції, які складаються з декількох базових. Ми поговоримо про «анатомію» кривди, її соціальні корені, а також про психологічну техніку прощення, яка дуже відрізняється від побутового значення цього слова.
Про вихід із зони комфорту ми чуємо ледь не з кожної праски. Але чому треба (і чи треба взагалі) виходити із зони комфорту (а що це, до речі?) почути можна набагато рідше. Тому ми вирішили привідкрити завісу поп-психології та розповісти про особливості цієї самої зони. Ви дізнаєтеся, чому зона комфорту може бути... зовсім некомфортною, як усе це повʼязано з мотивацією та усвідомленістю, і чому Саша не грає в «Елден Рінг».
Про корисні звички (і боротьбу зі шкідливими) нам розповідають ледь не з раннього дитинства. Але не дуже часто пояснюють, навіщо вони потрібні: так треба та й по тому. Але звички насправді складають ядро нашого психічного й поведінкового життя. Тому ми цього разу розповімо, навіщо мозкові потрібні стереотипні дії, пояснимо, чому натхнення переоцінене, а звички (насправді) не крадуть, а підсилюють творчість і свободу, поговоримо про вірші Ламартіна і Сашин табурет для медитацій, а я буду вихвалятися статусом акредитованого терапевта.
Для частини суспільства психологія та психотерапія стали модним явищем, подекуди переступивши межу корисної популяризації піклування про психіку. Тому ми вирішили поговорити про те, а що взагалі таке «психічне здоровʼя». Чи дійсно не існує здорових людей, а є тільки «недообстежені»? Яким критеріям має відповідати психічно здорова людина? Чи достатньо для психічного здоровʼя просто не мати встановлених психіатром діагнозів? І чи можуть культурні особливості випадати із «загальновживаного» розуміння психічного здоровʼя?