Медіуми

У випуску — про організацію та залаштункові історії фіналу Нацвідбору на «Дитяче Євробачення — 2023».

Цієї неділі, 26 листопада, в Палаці Нікайя у Ніцці (Франція) відбудеться фінал «Дитячого Євробачення — 2023». Україну на 21-му дитячому пісенному конкурсі представить дев’ятирічна Анастасія Димид із піснею «Квітка». Вона була наймолодшою учасницею Національного відбору, її перемога спричинила скандал і хвилі критики у соцмережах. Попри переживання Анастасія разом із командою Суспільного активно готується до виступу. 

Як організатори Нацвідбору та юні учасники конкурсу готували свої виступи в умовах війни, знімали кліпи у підвалах і дякували захисникам за можливість співати на сцені — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Анною Тульєвою, ведучою Національного відбору на «Дитяче Євробачення — 2023».

01:35 Цього року нетипово у скандальну хвилю потрапило «Дитяче Євробачення»;

04:35 Я сама — простенька дівчинка з Житомирської області, яка пообіцяла своєму дідусю, що буду колись в «теліку»;

05:30 Мій шлях продовжився на Суспільному, тому що це — найщиріша і найчистіша телекомпанія;

06:30 Чому виник скандал на «Дитячому Євробаченні»?

09:40 Національний відбір на «Дитяче Євробачення» цього року став одним з найкращих;

11:43 Перші слова, які переможниця Анастасія Димид сказала зі сцени: «Дякую усім захисникам». Чи був патріотизм і українськомовність умовою участі дітей в Нацвідборі?

15:40 Світлана Тарабарова написала пісні для дітей, які не мали своїх творів, не мали можливості їх записати;

16:20 Щоб приїхати на прослуховування, родина учасника конкурсу Артема Котенка просила окремі дозволи у військових, щоб їх відпустили раніше чи пізніше, бо на Сумщині була довша комендантська година;

16:40 Фіналістка конкурсу Поліна Бабій зараз навчається в Словаччині. Її пісня, як вона розповідала, про те, що ми всі маємо допомагати нашій країні;

17:40 Чому переможниці Анастасії Димид так відгукується тема війни?

21:23 Під час знімання влогів дітей ніхто не змушував говорити або не говорити щось про війну;

22:30 Як готують Анастасію до поїздки на фінал «Дитячого Євробачення» у Ніццу?

24:10 Анастасії Димид лише 9 років, вона дуже сильна дівчинка. Вона з усім впорається;

27:50 «Мені казково» — терапевтична пісня Світлани Тарабарової для Нацвідбору «Дитячого Євробачення».

У випуску — про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні.

Рівно 99 років тому, 16 листопада 1924 року, почалася історія радіо в Україні – вийшла в ефір перша передача «Українського радіо». А сьогодні саме велика війна повернула необхідність радіо, його стратегічне значення.

Як Українське радіо готувалося до вторгнення армії РФ, що було в радіоефірі у перші години широкомасштабної війни, як кореспонденти виходили в ефір із окупованого Херсона. А також про стрімке розширення аудиторії УР від початку широкомасштабного вторгнення та підготовку до 100-літнього Дня народження Українського радіо. 

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Дмитром Хоркіним, членом правління Суспільного Мовлення, відповідального за радіо, телебачення та диджитал.

02:20 Як Українське радіо відреагувало на початок широкомасштабного вторгнення РФ?

03:10 За два місяці до повномасштабного вторгнення ми вже почали готуватися;

05:00 Я ніколи не думав, що у XXI столітті радіо набуде такої важливості і стратегічності;

06:10 У час, коли відбуваються бойові дії, немає електроенергії, відсутній зв'язок, мобільні оператори і телеканали — радіо мало змогу покривати ці території;

06:25 У новоокупованих територіях: передмісті Києва, Чернігівській області, на Херсонщині, в Маріуполі «Українське радіо» залишалося єдиним українським медіа;

07:15 Після 10-го жовтня 2022 року, коли був масований ракетний обстріл Києва та інших великих міст проявилась важливість радіо;

08:35 Багато людей вперше відкрили для себе радіо і закохалися, зрозуміли цю магію, бо підстрибнуло загалом споживання радіо і ця тенденція зростання залишається;

09:05 Радіоприймач на батарейках є невіддільною частиною тривожної валізки;

09:25 На другий день повномасштабної війни почався марафон «Єдині новини». Чи не пора вже його закривати?

13:45 У нас (в слоті Суспільного в марафоні «Єдині новини») є баланс думок, представленість усіх політичних сил, ми мовимо в рамках стандартів;

14:55 Із квітня 2022 року ми запустили телеканал «Суспільне. Культура» — поза марафонний;

15:25 В якомусь сенсі «Суспільне» є в хорошому сенсі бенефіціаром, тому що сприймається це передусім як і телеканал «Перший»;

17:00 У Херсоні, коли він був окупований, працювали кореспонденти Українського Радіо;

21:10 Ми потрібні аудиторії — скільком людям ми змогли допомогти, які були в окупації, які проривалися гуманітарними коридорами через нас;

23:00 Хто дає вказівки: Офіс Президента чи Дмитро Хоркін, чи якісь аноніми з телеграм-каналів вказують?

25:30 У Соловйова на величезних екранах твій портрет, ти — український Геббельс;

28:15 Радіодиктант — це слово №1 у запиті українського сегмента Google в день проведення;

30:27 Цього року Українському радіо виповнюється 99 років;

31:15 Ми один із найстарших радіомовників у світі. Ми в ефірі будемо розповідати про цю історію. Зараз готуємо книжку до сторіччя радіо;

32:00 Напевно, саме велика війна повернула цю необхідність радіо, його стратегічне значення.

У випуску — про залучення анонімних телеграм-каналів до співпраці з Офісом Президента.

16 жовтня на зустріч офрекорд із президентом Зеленським поряд із професійними, з прозорою власністю медіа були також запрошені представники анонімного телеграм-каналу «Труха».

Про це ведучий подкасту «Медіуми» Вадим Міський поговорив з Оксаною Романюк, директоркою Інституту масової інформації. У розмові вона порівняла відповідальність перед законом і суспільством авторів телеграм-каналів та професійних медіа. А також застерігла владну команду від будь-якої співпраці з анонімними телеграм-каналами. На її думку, така співпраця не лише шкодить репутації Офісу Президента, а й не дає жодної практичної користі для посилення впливу на суспільство: «Влада стала жертвою агресивного маркетингу телеграм-каналів. Це мильна бульбашка, за якою не стоїть реального впливу і реальної аудиторії». Вона наголошує, що такі канали свою аудиторію купують і їх вплив однозначно переоцінений.

02:46 На зустріч із Президентом України запросили адміністратора «Трухи» та інших телеграм-каналів — сумнівних, анонімних;

03:10 Ми не знаємо, хто за цими телеграм-каналами стоїть;

03:55 Телеграм-канали не відповідають за той контент, який вони продукують, вони жодним чином не регулюються;

04:50 ОП фактично прирівняв телеграм-канали до професійних журналістів, це дуже обурило журналістську спільноту;

05:15 У журналістів є місія — інформувати правдиво. В телеграм-каналі місія заробляти гроші;

06:00 Телеграм-канал «Труха» ловили на публікації фейків; 

06:30 Шеф-редакторка видання «Бабель» Катерина Коберник назвала таке рішення: «Солідаризація з помийкою і демонстрація абсолютної некомпетентності в питаннях медіа в ОП»; 

10:30 «МакДональдз» відхрестився від спроби використання бренду в промоції на телеграм-каналах;

10:50 Якщо влада розміщує рекламу між онлайн-казино і чернухою, то це стає частиною репутації влади;

13:10 У нас у всіх є право на отримання достовірної інформації і це право гарантоване нам Конституцією України;

19:00 Аби замовники користувалися роботами для вимірювання аудиторії телеграм-каналів, то вони б не користувалися цими майданчиками, тому що вплив там мінімальний насправді;

21:45 До нас також доходили чутки про співпрацю влади з «Ісландією».

У випуску подкасту «Медіуми» ми поговорили з авторами розслідування про пишне весілля експрокурора та колишньої працівниці ДБР, яке зробило регіональне видання lviv.media.

Упродовж двох днів у п'ятизірковому комплексі Emily Resort, неподалік Львова, прокурори, колишні працівники правоохоронних органів, ДБР, податкової та депутати святкували пишне весілля Ростислава Ільницького та Роксолани Москви. Ця історія змусила «огризатися» речницю ДБР просто в ефірі єдиного телемарафону, а Олю Полякову записувати пояснення щодо її участі у гулянці. А також порушила огром питань про межі дозволеного в поведінці заможних українців під час широкомасштабної війни. До чого не призвела ця історія, то це до публічних вибачень і щедрих донатів на ЗСУ з отриманих на весіллі грошей і подарунків зі боку молодят і їхніх батьків.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з редактором видання lviv.media Любомиром Ференсом і Мартою Когут, авторкою матеріалу про це пишне весілля.

02:40 З якою метою журналісти зайнялися історією про весілля?

03:55 Ми дійшли висновку, що це колишні держслужбовці;

04:20 Ми дзвонили й до нареченого, і до мами нареченої, але ніхто з нами на контакт не вийшов;

04:45 Молодята колись працювали в ДБР і в прокуратурі;

05:20 Батько нареченого до нас сам зателефонував, просив не публікувати цього матеріалу;

07:20 Ми всі одноголосно сказали: робимо та публікуємо;

08:20 Ви пробували рахувати бюджет цього дійства?

09:00 Який резонанс мала ця історія?

09:55 Багато військових записують відео з обуренням;

10:10 Історія потрапила у загальнодержавні видання, а чи всі львівські медіа написали про цю історію?

13:00 Часто в регіонах виходять класні історії, але їх просто не беруть, бо це регіональні сайти;

14:45 Що ви думаєте про те, що селебріті включилися в розкрутку історії, зокрема, Оля Полякова?

18:15 Ми сподіваємося, що це ще не кінець історії, ми тут чекаємо на деякі дані; 

18:30 Як до журналістів видання lviv.media ставляться тепер у Львові, що змінилося? 

У випуску — про назву Радіодиктанту-2023, виклики, пов’язані з перенесенням дати та війною, а також про те, що робити, аби стати переможцем.

У попередні роки Радіодиктант відбувався 9 листопада, а у 2023-му вперше відбудеться 27 жовтня. На цю дату в багатьох учнів, які зазвичай активно долучаються до написання просто у школах, будуть канікули, і це виклики, які намагаються подолати організатори події. Лишаються і виклики минулого року: широкомасштабне вторгнення з повітряними тривогами та можливими вимкненнями світла. Однак команда Українського радіо налаштована знову охопити величезну аудиторію як в Україні, так і по всьому світу. Як називатиметься текст цьогорічного диктанту, як вдається організаторам Радіодиктанту національної єдності щоразу робити з цієї акції найбільший флешмоб України, чому долучаються учні, студенти, попзірки, дипломати, депутати, міністри й навіть очільники уряду, в який спосіб вдається залучити до написання Радіодиктанту українців з усього світу, навіть в Антарктиді.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Шелудько, виконавчою продюсеркою Українського Радіо, координаторкою проєкту «Радіодиктант національної єдності».

01:20 Радіодиктант відбудеться 27 жовтня. Як сталося, що зміна церковного календаря призвела до зміни дати радіодиктанту?

03:20 Текст буде 100% красивий, цікавий, якісний;

03:40 Катерина Калитко вже розпочала писати текст.

04:05 Про що буде диктант?

04:40 Називатиметься текст Радіодиктанту «Дороги України»;

05:40 Радіодиктант — це вже традиція; Чи є акція актуальною в час війни?

06:25 Мова об'єднує людей, люди пишуть, вони в один момент, в один час, в різних точках нашої планети пишуть;

07:35 Треба відправляти текст листом на Українське радіо; 

08:00 Ми ще потім призи переможцям даємо;

08:20 Скільки людей дивиться та слухає Радіодиктант?

09:30 Інші радіостанції й теленовини, сайти — всі пишуть новину: сьогодні Радіодиктант національної єдності;

12:05 Як залучається закордонна аудиторія, вони теж присилають свої листи з-за кордону?

13:15 Радіодиктант об'єднує тих, хто не об'єднується іншими способами;

13:40 Що треба зробити, аби стати переможцем? 

15:10 Христина Гоянюк зі Львова перемогла вже 10 разів;

15:30 Українське радіо в Одесі розповіло про учасницю, яка теж писала всі радіодиктанти;

18:20 Фотографії бійців із передової, які сидять на танку, і вони пишуть Радіодиктант — символ епохи;

20:10 Трансляція Радіодиктанту відбудеться на хвилях Українського радіо, в «Дії», в застосунку «suspilne.radio», дивитися можна на телеканалі «Суспільне. Культура», а також на фейсбук-сторінці «Суспільного» і YouTube-каналі «Українського радіо».

У випуску — про «моркву в шоколаді» як принцип виготовлення контенту для дітей та особливості підходу до дистрибуції дитячого і підліткового контенту на Суспільному.

Книга «Хоробрі казки» — це друкована версія аудіоказок, створених командою Суспільного у 2022 році, щоб чесно і з турботою пояснити дітям нові реалії воєнного часу. Цього року «Хоробрі казки» презентують на міжнародному рівні — на українському стенді Франкфуртського книжково ярмарку. Про те, чому дорослі плачуть, слухаючи і читаючи «Хоробрі казки», а діти — ні. А також про наступні проєкти Суспільного для дітей і вихід на підліткову аудиторію: «Це буде освітній контент у чотирьох форматах».

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Вікторією Мурованою, генпродюсеркою цифрових платформ Суспільного.

02:30 Як на Суспільному після початку широкомасштабного вторгнення РФ виникла ідея створити аудіоказки нового часу;

09:00 «Біжи, мишеня» — це казка про те, як пояснити дитині втрату;

09:30 Казка «Диво у темряві» зʼявлася під час блекаутів;

14:40 Батьки свідомо шукають контент український та українською мовою;

17:40 Цього року буде запущено проєкти для підлітків — «це освітній контент у чотирьох форматах»;

19:00 Як зараз виглядає конкуренція українськомовного і російськомовного дитячого контенту;

20:10 Весь контент для дітей виробництва Суспільного — це «морква в шоколаді», намагання подати корисну інформацію у привабливій упаковці;

20:35 Дитячий контент від російських каналів — токсичний, це «розпаковки»;

22:00 В одному з епізодів у нас з'являється киця Мія з протезиком, дітям пояснюють, що сталося з Мією — протез стає для киці суперсилою;

22:40 Найулюбленіша казка дітей на наших презентаціях — це «Воїни-котики з острова «Паляниця»;

23:00 На Суспільному ми можемо ростити нашу аудиторію;

23:30 Книжка «Хоробрі казки» з'явиться на Франкфуртському книжковому ярмарку.

У випуску — про те, як забезпечити неминуче покарання для медійників-колаборантів після завершення війни, і як цьому допоможуть автори проєкту «Медіаколаборанти».

«Детектор медіа» запустив проєкт «Медіаколаборанти», де розповідає про медійників, які за власним вибором, без примусу, стали розповсюджувати російську пропаганду на тимчасово окупованих територіях. Про мотиви, які спонукають українських медійників добровільно переходити на бік окупантів, про журналістів, які ще до широкомасштабної війни обслуговували проросійських політиків і транслювали пропагандистські наративи. А також як СБУ може використовувати у своїх провадженнях дані, які «Детектор медіа» публікуватиме у межах проєкту «Медіаколаборанти».

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Наталією Лигачовою, керівницею ГО «Детектор медіа» та шефредакторкою онлайн-видання «Детектор медіа». 

00:03 Нам багато розповіли про медійників-колборантів представники Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у тих областях, що пережили окупацію та чиї регіони досі в окупації;

06:10 Як працювали медіа зрадника Балицького на початку вторгнення;

07:20 Ще до початку великої війни була помітна схильність деяких медійників до Росії і їхній перехід на бік окупантів можна було передбачити ще тоді;

10:35 Історія Макса Назарова дуже дивна для нас, його канал абсолютно прорашистський;

11:00 Так само, як антикорупціонери тиснуть на правоохоронців, громадянському суспільству треба тиснути на відповідні органи, щоб вони припиняли ворожу інформаційну діяльність;

13:40 Наші читачі допомагають нам зібрати інформацію про те, як працюють медіа на окупованих територіях;

14:20 В Херсоні не було загрози вмерти з голоду під час окупації, тож на співпрацю з ворогом медійники йшли добровільно, не через непереборні обставини;

19:00 Треба стежити за тим, куди тікатимуть медіаколаборанти: якщо до Європи, то шукати і вимагати покарання;

20:20 Багато з медійників, які працюють на окупантів, не титрують свої сюжети, не пишуть свої імена в журналістських матеріалах, але впізнати їх можна.

У випуску — про базу російських пропагандистів «Kremlin’s Voice».

Як команда «Інтерньюз-Україна» збирає в одній базі висловлювання найодіозніших російських медійних осіб, що пропагують війну проти України, зокрема, і колишніх українських медійників, що нині закликають бомбити свою Батьківщину. А також про перспективи притягнення пропагандистів до відповідальності, звʼязок риторики прокремлівських росіян і німецьких нацистів та збіги у пропаганді війни та геноциду.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Анастасією Герасимчук, аналітикинею ГО «Інтерньюз-Україна».

04:30 У кожному нашому профайлі містяться ключові приклади висловлювань пропагандистів;

05:30 Наша авдиторія може проголосувати за найгіршого пропагандиста, ми створюємо народний антирейтинг пропагандистів;

07:20 Ми своєю базою даємо доказовий матеріал для майбутніх судів;

06:15 Колишній український медійник пише: «Бомбите Киев, бомбите Харьков, не жалейте боеприпасов!»

08:15 Ми проводимо паралелі між злочинами на фронті і словами пропагандистів;

17:20 Риторика російських пропагандистів про Україну нагадує «остаточне вирішення єврейського питання»;

18:00 Складається враження, що російські пропагандисти користуються старою німецькою методичкою;

18:40 Пропагандист вводить такі поняття як «денацифируемая страна» і «денацифицирующее государство»;

21:20 Ольга Скабєєва дуже переживала під час одного зі своїх ефірів, що їм, всім пропагандистам, прийде кінець.

У випуску — про те, за які гроші зараз живуть локальні медіа.

Як під час війни команда Агенції розвитку локальних медіа «Або» запустила ще 5 нових медіа, чи популярні розважальні жанри. Хто читає сайти мережі в окупації, що цікавить читачів на Заході України, а що шукають на сайтах «Свої.City» люди з Донбасу.

Про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Гаяне Авакян, редакторка мережі локальних медіа «Свої.City», заснованих Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

03:00 В нашій мережі міських сайтів загалом 60 медіа, зокрема, у прифронтових і навіть в окупованих містах;

04:30 Ми їздимо на Схід записувати історії людей, бо працювати з темою війни потрібно там, а не сидячи в офісі в Києві;

05:20 Якщо говорити про деокупацію українських міст, ми хочемо, щоб разом з ЗСУ, туди повертався український інформаційний порядок денний разом з нами;

06:00 Ми стежимо за тим, що публікують окупаційні медіа і спростовуємо їхню дезінформацію;

06:20 Для нас важливо допомагати людям вибиратися з окупації;

06:40 Всі наші сайти публікують матеріали тільки українською мовою;

09:00 За що живуть медіа мережі «Свої.City»?

11:00 Ми заохочуємо наші медіа контактувати з місцевим бізнесом;

11:25 Які історії цікавлять читачів у громадах на Заході, на Донбасі?

12:10 Ми публікуємо щоденно некрологи, історії загиблих воїнів, люди в коментарях дуже підтримують родини героїв;

13:20 В Білопіллі в умовах щоденних обстрілів працює наша редакторка і розповідає всій Україні, що там робиться;

17:17 Ми дали завдання редакціям створити матеріали за допомоги штучного інтелекту — матеріали вийшли прикольні;

19:00 Наш сайт «Кавун.City» продовжував працювати в Херсоні під час окупації;

25:00 Широкомасштабна війна нас трохи уповільнила, але ми все одно запустили ще 5 нових медіа;

25:50 Ми шукаємо людей, які готові запускати локальні медіа в своєму місті разом з нами;

26:15 «Інформаційні пустелі» в регіонах;

28:30 Про досвід запуску медіа із людьми, які раніше ніколи не працювали в журналістиці.

У випуску — про те, як деякі загальнонаціональні українські медіа розмістили фальшивку про кінець світу із виразним російським шлейфом як справжню новину зі сфери науки.

Мова про «новину» від такого собі Егона Чолакяна, який видає себе за вченого з NASA. Він нібито побачив проблеми у ядрі Землі, які можуть призвести до «апокаліпсису», а врятувати від неминучого «кінця планети» можуть Джо Байден, Сі Цзіньпінь і… Путін. А також про проблему медіагігієни та відповідальності журналістів за помилки, які трапляються у будь-якому ЗМІ, адже вибачень за публікацію цієї проросійської фейкової історії досі немає.

Про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Дмитром Раєвським, редактором видання «Бабель».

02:20 Ця історія назбирала пів мільйона переглядів лише на одному медіа, яке зробило про це «новину»;

02:30 Чому «Бабель» написав про чергову історію зі сфери теорії змов;

03:07 Чолокян, очевидно, не той, за кого себе видає, він позиціонує себе як американський вчений;

03:40 Він побачив щось у ядрі Землі із супутника, який ще не запустили на орбіту;

04:00 Люди почали засипати листами редакційну пошту «Бабеля» з вимогою написати про загрозу «апокаліпсиса»;

04:50 «Ми поспілкувалися на цю тему зі справжніми вченими»;

05:10 Дуже дивними виглядають соціальні мережі Егона Чолакяна;

06:50 Уся ця кампанія запускалася для того, щоб запостити великий портрет Путіна;

09:30 В українських медіа небагато грошей витрачається на висвітлення подій у сфері науки;

12:00 Теми науки погано «заходять» нашій аудиторії, але якщо написати «планеті кінець» — заходять;

14:00 Погано, що нема дисклеймеру тих медіа, які розмістили цю новину. Вони мусили написати читачам: «Ми облажалися», але не зробили цього;

15:10 Кампанія насправді ширша, і вона не зараз почалася, ми відстежили зв’язок Creative Society (просуває Чолакяна і теорію про апокаліпсисів — ред.) і АллатРа;

15:50 Вони просували тезу, що зміна клімату — це природне явище, треба продовжувати користуватися нафтою і газу;

19:40 Егон Чолакян репостить Катерину Одарченко, українську політологиню, без перекладу українською мовою;

24:35 Частина антинаукових організацій якимось чином пов'язані з Росією;

27:00 Мене порадували регіональні медіа, які відмовилися цю історію друкувати, хоча на них тиск був більший.