Медіуми

У випуску — про те, як клікбейт став бізнесом у глобальному медіапросторі та чому в Україні його вплив особливо небезпечний.

Ютуб планує посилювати контроль за клікбейтними заголовками й обкладинками до відеороликів. Першою країною, де запровадять оновлення, стане Індія. Чому провокаційні заголовки викликають настільки сильні емоції, що змушують нас натискати на них знову і знову? Чи дійсно вони несуть реальну загрозу для психічного здоров’я українців? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Катериною Городничою, журналісткою медіатаблоїда «Антоніна».

А також про те, чому великі медіа не поспішають відмовлятися від клікбейту, навіть якщо це суперечить їхнім цінностям, чи можливо використати штучний інтелект для боротьби з цим явищем і як українцям навчитися розрізняти маніпуляції у медіапросторі.

00:00 «Клікбейт — це заголовок, який насамперед викликає емоції»;

04:18 «Клікбейт перетворюється на бізнес»;

05:48 «Емоцію можна викликати по-різному, а особливо провокативно-негативну»;

08:20 «Клікбейт буває не тільки про “всі помремо”, а й про “завтра перемога”»;

11:05 «Завжди буде споживач подібного контенту»;

13:47 «Мій рецепт — бути скептичним завжди».

У випуску — про те, чому цифрова безпека — це особиста відповідальність кожного, а медіаграмотність неможлива без цифрової грамотності.

За результатами аналітичного звіту Українського інституту медіа та комунікації більшість людей старшого віку не приділяють уваги встановленню паролів в інтернеті та на своїх електронних пристроях. Натомість вони зазначають, що їм «немає чого приховувати», якщо це не стосується безпосередньо їхньої фінансової безпеки.

Як базові навички безпеки в інтернеті можуть захистити вас від фінансових втрат і репутаційних ризиків, чому старі паролі та нехтування двофакторною автентифікацією можуть коштувати значно більше, ніж здається на перший погляд і як старі облікові записи можуть стати загрозою вашій репутації? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Павлом Бєлоусовим, експертом із питань цифрової безпеки в Nadiyno.org.

00:00 «Якщо говорити про ефективні навички медіаграмотності, то вони не можуть існувати без цифрової грамотності»;

02:40 «Ви можете бути класним журналістом, але якщо не дотримуєтеся правил цифрової безпеки — це може вплинути на вашу репутацію»;

03:56 «Коли облікові записи створювалися давно, підхід до їх захисту міг бути далеко не найкращим»;

06:12 «Для журналістів атаки будуть більш вузькоспрямованими, щоб їх важче було розпізнати»;

08:05 «Телеграм, який ти використовуєш для спілкування, запитує доступ до контактів»;

11:46 «Існує думка нібито “все сканується, все дивляться” — це не зовсім правда»;

14:10 «У цифровому світі практично все можна монетизувати»;

16:51 «Не можна перекласти питання безпеки на когось, на третю сторону»;

19:25 «Ми трансформувалися. Подобається нам це чи не подобається, ти мусиш адаптуватися»;

21:17 «Деякі люди думають, що створити сайт — це щось складне. Це зовсім не так»;

25:50 «Ви повинні витратити три хвилини на перевірку інформації, але це зекономить вам час і гроші. Це інвестиція у власну безпеку»;

27:29 «Я тестував ChatGPT на фішингових листах — досить непогано їх розпізнає».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про те, як українські діти в школі опановують навички критичного мислення, що допоможуть їм у житті.

Як медіаграмотність інтегрується у шкільні програми — від дошкільної освіти до профільних курсів, чому це не лише предмет, а спосіб формувати відповідальних людей і як навіть на уроках фізкультури вчать розрізняти фейкову та достовірну інформацію. Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Оксаною Волошенюк, медіаексперткою, експерткою «Академії української преси».

00:00 «Медіаграмотність сьогодні інтегрована в усі освітні курси — як освітня компонента»;

04:00 «Коли ми працювали над стандартом, ми заклали в нього роботу з джерелами інформації»;

07:04 «Медіаграмотність — це концепція розширеної грамотності»;

08:52 «На всіх предметах — від мистецтва до громадянської освіти — тренують “мускул” медіаграмотності»;

11:40 «Уміння побачити багатогранність, а не лише перший план — це саме те, що дає медіаграмотність»;

13:28 «Зацікавленість у вивченні ШІ серед учительства в освітній сфері — неймовірна»;

16:13 «З початку повномасштабного вторгнення 40 тисяч вчителів пішли з професії»;

17:35 «У кожній освітній програмі, яку створюють автори, має бути компонент медіаграмотності»;

18:20 «Якщо раніше недостовірна інформація могла коштувати нам грошей чи репутаційних втрат, то зараз — це життя».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Диджитал-директор «24 каналу» — про штучний інтелект, ключові платформи для «24 каналу», клікбейтні заголовки та російських «опозиціонерів».

«24 канал» став першим медіа в Україні, яке впровадило аудіоновини з синтезом голосу на основі реальної ведучої. Як це працює? Чому редакція довіряє штучному інтелекту, але не автоматизує процес повністю? Чому ведуча Катерина Соляр довірила свій голос для новин — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Денисом Зеленовим, диджитал-директором «24 каналу». 

А також про російських «опозиціонерів» у ефірі, що насправді стоїть за клікбейтними заголовками та де проходить червона лінія редакційної етики. Як змінюється медіаполітика під час війни, чи готові глядачі до відповідального споживання інформації?

00:00 «Від ідеї до впровадження ШІ-озвучення новин голосом ведучої минуло більше рік»;

04:23 «Google не дуже схвально ставиться до контенту, який створений чи відредагований штучним інтелектом»;

06:32 «Людина слухає й читає різні новини одночасно»;

07:31 «Аудиторія озвучених новин не відрізняється від тих, хто приходить їх читати»;

08:49 «В YouTube є ціль — стати номером один удома, у вітальні»;

12:18 «До 2020 року ми використовували YouTube, як архів телебачення»;

14:02 Про клікбейт: «Якщо ти приходиш на певну платформу, то починаєш грати за її правилами»;

17:45 Про російських «опозиціонерів»: «Є Кац, який ніби теж виїхав, але постійно демонструє свої імперські амбіції»;

22:00 «В Україні ефірне радіо слухають дуже багато. І охоплення рекламних кампаній на радіостанціях можуть бути масштабнішими, ніж на телебаченні»;

24:10 Про верифікацію каналу в WhatsApp: «Це допомагає вибудовувати меседж на противагу Telegram, що це надійна й захищена платформа».

У випуску — про підлітковий проєкт, що об’єднав гейміфікацію, науку й реальну боротьбу з фейками. 

«ПРУФ», підліткова редакція українських фактчекерів, — проєкт для підлітків, у якому сто старшокласників навчаються спростовувати дезінформацію у провідних медіатренерів України.

Як залучити молодь до боротьби з інформаційною пропагандою, розвивати навички фактчекінгу через гейміфікацію, чому проєкти, орієнтовані на підлітків, можуть змінити інформаційний ландшафт України? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Анною-Веронікою Краснопольською, керівницею науково-популярного видання «Куншт». А також про те, як підлітки реагують на фейки, як розпізнати інформаційні загрози й перетворити їх на навчальні кейси та чи здатні підлітки впливати на своїх батьків і змінювати сімейні інформаційні звички?

00:00 «Треба фокусуватися на підлітках — через них можна впливати й на їхніх батьків, бабусь, дідусів»;

05:40 «Не всі розуміють, що телеграм — це не медіа. Новини, які там розміщують, треба перевіряти»;

09:08 «Мета проєкту — дати підліткам інструменти для протидії дезінформації, навчити їх працювати з інформацією»;

12:19 «Учасники дуже вмотивовані. Вони мають усі шанси стати змінотворцями»;

14:38 «Потрібне кроссекторальне партнерство зі школами»;

16:47 «У наших підлітків є внутрішній інтерес докопатися до суті»;

18:26 «Критичне мислення — це м’яз, який потрібно постійно тренувати»;

19:56 «Фінальний етап — це створення ПРУФ-клубів, осередків у громадах по всій території України».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску про те, чому фейки — це не новий феномен, як виникли перші приклади маніпуляцій ще в Давньому Єгипті та чому критичне мислення — головна зброя проти інформаційних атак.

Чому розвиток критичного мислення є основою для боротьби з фейками, й ані повна довіра до інформації, ані її повне заперечення не є ефективними підходами? Як захистити себе від інформаційних атак, підвищити свою інформаційну грамотність і навчитися відрізняти правду від вигадки? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Мариною Кафтан, медіатренеркою, авторкою програм із медіаграмотності для дітей і дорослих та авторкою книги «Історія брехні. Як ми обманюємося». А також про те, як емоції допомагають виявляти фейки, а реклама мікрокредитів може навчити медіаграмотності.

00:00 «Фейки, маніпуляції, пропаганда — це абсолютно не новонароджений феномен»;

04:04 «Позиція “я нікому не вірю, бо всі брешуть” — абсолютно невиграшна. Людина, яка так думає, ще більш вразлива до маніпуляцій»;

04:51 «11 принципів, які сформулював Геббельс, досі прекрасно працюють»;

07:56 «Коли ви дивитеся вечірні новини, ви отримуєте 20 сюжетів. Перевірити всі факти та твердження, які там прозвучали — нереально»;

10:19 «Підлітки обожнюють виявляти, що дорослі в чомусь помиляються»;

12:41 «Коли підлітки розуміють, що їх намагаються обдурити, а вони тепер не дадуться, — це працює прекрасно»;

14:39 «Зараз ми живемо в добу постправди»;

17:00 «У сучасних дітей надзвичайно низький рівень ерудиції. Це не дає їм можливості вийти за межі телевізора»;

18:11 «Я сподіваюся на підлітків, адже вони ще не мають ригідного мислення, зацементованих уявлень про світ чи усталених позицій».

The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.

Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про те, як алгоритми соцмереж підштовхують до емоційних рішень, чому «чорна п’ятниця» може бути пасткою для покупців і що робить нас легкою мішенню для інформаційних атак.

Як цифровий тоталітаризм впливає на наше життя, чому важливо навчитися бачити за заголовками глибший контекст і як маніпуляції формують наше сприйняття реальності? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Лідією Смолою, експерткою з комунікацій, докторкою політичних наук та професоркою КПІ імені Ігоря Сікорського.

А також про те, як розрізняти фейки й маніпуляції, протистояти інформаційним «гойдалкам» і захищати власну увагу. Чи можна довіряти інтуїції, коли йдеться про правдивість інформації та чому знання і професіоналізм нівелюються в сучасному суспільстві?

00:00 «Є певне нерозуміння поняття “медіаграмотність”»;

03:24 «Людина через відсутність культури взаємодії з інформацією все одно залишається переконаною, що “світ лайно”»;

04:34 «Маніпулювати можна будь-якою людиною»;

06:19 «Я певним чином використала алгоритми соціальних мереж»;

07:50 «Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені»;

09:37 «Україна — це країна заголовків. Люди не говорять далі заголовків»;

11:30 «Коли вас постійно розхитують, ви переходите від емоційного збудження до емоційної паніки»;

13:36 Що таке «чорна п’ятниця»;

15:02 «Правдива інформація може використовуватися як інструмент маніпуляції»;

16:50 «Медіа повинні відповідати за свої слова, а не просто збирати лайки»;

19:01 «Ми живемо у світі, де нівелювалися знання»;

19:47 «Головна мета роспропаганди — переконати, що правди взагалі не існує»;

21:40 «Якщо ви хочете впливати на своє життя — докладіть зусиль, щоб розуміти, як ви споживаєте інформацію».

The project Media and Information Literacy Boost in Ukraine is designed and implemented by the NGO Detector Media in partnership with UNESCO and with the support from Japan. The project is part of UNESCO's broader efforts to support the Safety of Journalists and Freedom of Expression in Ukraine.

Проєкт «Підсилення медіа та інформаційної грамотності в Україні» розроблено та реалізовано ГО «Детектор медіа» у співпраці із ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки безпеки журналістів і свободи слова в Україні.

У випуску — про конференцію «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», стратегію та виклики медіаграмотності в Україні.

У Києві відбулася конференція «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», організована в межах Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО, яка зібрала понад 200 учасників.

Чому навички медіаграмотності — критично важливі у сучасному світі? Як розвивати штучний інтелект як союзника, а не загрозу? І як залучити молодих блогерів до відповідального створення контенту? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Ольгою Кравченко, керівницею Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». А також про нові кроки у впровадженні медіаграмотності в освітні програми та майбутні ініціативи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в Україні.

00:00 «Протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності — три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно»;

04:58 «Ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки»;

07:51 «Традиційні медіа втрачають довіру й дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери»;

12:18 «Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг фактично означає втрату заробітку»;

14:18 «Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас»;

16:51 «Ми прагнемо, щоб тест із медіаграмотності став національною подією».

У випуску — про те, які техніки маніпуляції використовують різні телеграм-канали та чому деякі з них становлять загрозу інформаційній безпеці України.

Редакція видання «Тексти» провела дослідження «Карусель емоцій», яке розкриває рівень маніпуляцій у найпопулярніших телеграм-каналах, що читають українці.

Як навчають штучний інтелект виявляти маніпулятивні техніки? Чому багато телеграм-каналів обирають емоційний та агресивний стиль мовлення, а аудиторія охоче їх читає? І чи варто українцям довіряти всьому, що вони бачать у телеграмі? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Наталією Романишин, NLP-дослідницею видання «Тексти».

00:00 «Більшість інтернету — англомовна, українських матеріалів дуже мало. Через це ШІ-моделі мають обмежене уявлення про наш український контекст»;

03:18 «Ми “згодували” дані мовній моделі, щоб вона навчилася виявляти маніпуляції»;

04:55 «У нашій редакції більшість людей уміє програмувати, адже ми займаємося дата-журналістикою»;

06:13 «Люди в телеграмі переважно читають новинні агрегатори й блоги, а офіційні редакційні канали не читають»;

10:25 «Мова телеграму в більшості каналів значно відрізняється від мови інтернет-медіа. Вона більш різка, емоційна»;

12:43 «Люди схильні сприймати більш емоційний контент, ніж сухий і нейтральний»;

14:43 «“Труха” частіше маніпулює навантаженою емоційною мовою, щоб відвернути нашу увагу від чогось, що не хоче висвітлювати»;

19:29 «У проросійських телеграм-каналах рівень маніпулятивності складає від 70 до 100% — це дуже високий показник»;

21:32 «У деяких випадках використання емоційного забарвлення виправдане. Це відповідає реаліям війни»;

23:40 «Методи для маніпуляцій, ймовірно, можуть ставати складнішими. Це гра вдовгу»;

25:52 «Коли людям кажуть, що канал маніпулює або дезінформує, вони чують і далі читають, бо думають, що здатні самостійно це визначити».

Радник президента — про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, про те, коли може бути готовим перший драфт внутрішнього Плану дій, як доводиться «тиснути» на посадових осіб, щоб вони все ж спілкувалися з медіа та інше.

На початку вересня Володимир Зеленський призначив своїм радником із питань комунікацій Дмитра Литвина — колишнього аналітика програми «Подробиці тижня» телеканалу «Інтер» і блогера «Лівого берега», одного зі своїх спічрайтерів від початку повномасштабної війни. Вже за місяць після призначення Литвин «Українська правда» заявила про системний тиск на видання з боку Офісу президента, і зокрема, звинуватила саме Литвина в тому, що він цей тиск здійснює. І це не єдина заява з боку медіа про тиск з боку ОП, тож проблема має очевидно системний характер. Сам Дмитро Литвин каже, що звинувачення «УП» неконкретні й він не розуміє претензій із боку видання.

Ведучі подкасту «Медіуми» Вадим Міський і Наталія Соколенко поговорили з Дмитром Литвином про те, чи існує в нього конфлікт з «Українською правдою», про те, які функції мають різні учасники комунікаційної команди Офісу Президента, як координується робота ОП з ключовими медіа, яким буде перший пункт внутрішнього Плану перемоги , про темники в «Укрінформі» та аудиторію телеграм-каналів.

00:00 Хто займається комунікаціями в Офісі Президента;

07:17 «Я сподіваюся, вдасться організувати окремий формат спілкування Президента з Суспільним»;

08:12 «Якщо мета — поспілкуватися з суспільством, треба дивитися, які є групи аудиторій і як їх краще досягти»;

12:43 «Мені не подобається приниження марафону, типу, що це “штучна історія”»;

14:08 «Марафон — інструмент воєнного часу, який має працювати протягом воєнного часу»;

19:45 «Я думаю, в телемарафоні наявність різних думок забезпечена»;

22:18 «Якщо вам потрібно запросити 20–30 осіб, ви вже змушені обирати, які медіа будуть присутні, а які — ні»;

26:55 «Телеграм-каналами — це окрема історія, і було помилкою змішувати їх із професійними журналістами і з фаховими медіа»;

28:17 «Анонімність телеграму — це проблема»;

32:00 «Просто сказати, що ми маємо закрити, піти, відключити телеграм — цього недостатньо»;

33:13 «Часто є несприйняття державних інституцій, тому що не вистачає реагування, комунікації, іноді просто розмови»;

34:45 «Президент доручив розробляти План внутрішніх дій, який може посилити Україну внутрішньо»;

40:09 «Через два тижні ми можемо очікувати на перший драфт документа»;

45:07 «Рішення ухвалюються завжди невеликим колом людей, бо людей-лідерів не так багато»;

47:18 «Було би всім непогано, якби в “Укрінформа“ зростала аудиторія»;

48:21 «Президент об'єктивно...