Детектор медіа

У проєкті «Люди світла» Сергій Стуканов і Станіслав Федорчук розповідають про українців із Донеччини, Луганщини та Криму, які творили культуру, боролися за гідність і зберігали ідентичність навіть під тиском русифікації та репресій.

У подкасті «Медіуми» Сергій Стуканов, ведучий «Українського радіо», голова ГО «Інститут Соборності» та Станіслав Федорчук, політолог, громадський активіст, голова ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини». Вони розкажуть про спільний проєкт, викривлене сприйняття сходу України й Криму, українське підґрунтя цих регіонів, дисидентів першого сезону проєкту, а також про те, чому «це історія не про українців-жертв», а про людей, які робили складний, але гідний вибір.

А також про те, як такі історії можуть підтримувати зв’язок із людьми на окупованих землях і допомагати повертати загарбані Росією території в український інформаційний і культурний простір.

00:00 «В українському інфопросторі тривалий час було досить викривлене сприйняття Донеччини, Луганщини, Криму»;

04:19 «Русифікація, хоча і була потужною, не була остаточною»;

07:23 «Ми мусимо по-іншому комунікувати з суспільством — розповідати не вигадки і не пропаганду, а те, що є насправді»;

10:05 «Якщо ми скажемо, що якийсь регіон є неважливими, це означатиме, що ворог частково виграв у когнітивній війні проти нас»;

13:44 «Ми прагнули не просто спростовувати російські наративи. Наратив можна спростувати, запропонувавши свій»;

19:32 «Люди, про яких ми говоримо, змушені були пройти великий шлях самостійної роботи, щоб прийти до свого українства»;

25:00 «Відсутнє розуміння того, що Донеччина, Луганщина і Крим зробили внесок у здобуття Незалежності. Цю прогалину ми хочемо заповнити»;

28:09 «Ми розповідаємо про тих, хто намагався зберегти свою суспільну позицію в абсолютно несприятливих умовах»;

31:08 «Раїса Мороз подякувала нам за проєкт, за те, що ми нагадали Україні про неї»;

33:38 «Ми цеглина за цеглиною творимо фундамент розуміння того, що Донеччина, Луганщина і Крим — це споконвіку українські території».

Цей проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Програма «Партнерство за сильну Україну» — це багатостороння донорська ініціатива, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Мета Програми — посилення стійкості України в умовах російської агресії через надання критично важливої підтримки громадам у співпраці з українськими органами державної влади, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором.

До 40-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС — розмова з журналістом Василем Бирзулом, одним із перших кореспондентів, що потрапили в зону катастрофи.

У подкасті «Медіуми» — Василь Бирзул, заслужений журналіст України, що з перших днів Чорнобильської катастрофи в складі спеціальної групи виїжджав до чорнобильської зони і в спеціальних репортажах розповідав про хід рятувальних робіт.

У розмові — як журналісти Українського радіо потрапили до Чорнобиля, чому їх туди не пускали і як довелося маскуватися під команду річкового флоту. А також про перші поїздки до зони відчуження, роботу біля реактора і про радянську цензуру: що дозволяли говорити в ефірі, як із текстів прибирали згадки про рівень радіації і чому слухачі не отримували повної інформації.

00:00 «На Українському радіо створили творчу групу із добровольців. Таких виявилося п’ять»;

04:38 «Я все життя думаю, яка в мене професія. Усі їдуть звідти, тікають, а я — туди»;

07:40 «Коли ми підійшли до центру Чорнобиля, нас затримала міліція»;

11:03 «Веліхов показував фотографії реактора, пояснював ситуацію: настав період, коли ми просто не знаємо, що буде далі»;

14:25 «Хоча я працював на радіо, вважав, що журналіст не має права працювати «за рогом»;

17:02 «Накопичувач нічого не показував. Це була радянська система, щоб усе приховати»;

18:42 «Я заглядав у реактор зблизька»;

22:02 «Цензор — це була людина зі структури КДБ»;

27:43 «Коли ми записали інтерв’ю з академіком Веліховим, його розшифрували і понесли Щербицькому. Перед ними ніхто не звітував!»;

28:40 «Камери ставали радіоактивними, їх утилізували, як і магнітофони, бо пил осідав усюди»;

32:53 «Я усвідомлював небезпеку, але через професію іноді ігнорував її заради репортажу»;

37:44 «Українці зрозуміли, що в самому серці країни збудували станцію, яка, якщо не знищила, то серйозно покалічила людей».

Сигарета в кадрі — не деталь, а порушення закону. Як медіа стають інструментом тютюнових маніпуляцій і чому це небезпечно для дітей.

У подкасті «Медіуми» Ольга Масна, менеджерка з комунікацій ГО «Життя», лідерка ініціативи «Батьки за Україну без тютюну та нікотину», розповідає про невдалу інформаційну кампанію «Укрпошти» та пояснює, чому навіть «непомітна» реклама куріння формує залежність у підлітків. У розмові — про юридичну відповідальність медіа й блогерів, приховану рекламу в соцмережах, а також про те, чому «менш шкідливі» продукти — це маніпуляція тютюнової індустрії.

00:00 «Не можна нормалізувати куріння серед дітей»;

04:41 «Рекламодавці й медіа, які свідомо порушують закон, намагаються знайти лазівки й уникнути відповідальності»;

10:08 «У дітей психіка і мозок ще формуються, тому вони швидше стають залежними»;

12:35 «Будь-яка реклама тютюну заборонена, зокрема і в соціальних мережах»;

15:52 «Між тютюновою індустрією та громадським здоров’ям існує непримиренний конфлікт»;

18:51 «Для медіа важливо вміти розпізнавати маркери замовних матеріалів тютюнової індустрії»;

21:54 «Тютюнова індустрія робить усе можливе, щоб ухвалювалися вигідні для неї закони»;

26:35 «Усі говорять про те, як повернути українців з-за кордону, водночас до людей, які тут живуть, уваги недостатньо».

Росія атакує не лише на фронті, а й у стрічках соцмереж — і цілить у найвразливіше: довіру, єдність і готовність українців захищати країну. Як працює ця інформаційна війна і чи можемо ми їй протистояти.

У подкасті «Медіуми» Олеся Горяйнова, заступниця голови Українського центру безпеки та співпраці, координаторка Центру підтримки рекрутингу, розповідає про те, як саме Росія намагається зірвати мобілізацію та рекрутинг до Сил оборони та чому тікток став ключовим майданчиком для маніпуляцій. А також про роль українських медіа та держави, чи достатньо сьогодні якісної комунікації про рекрутинг, які меседжі справді працюють і чому героїчні заклики не завжди переконують йти до війська.

00:00 «Із 2022 року однією з найбільших цілей Росії — зрив наших мобілізаційних спроможностей»;

04:04 «Росіяни використовують всі соціальні мережі»;

06:15 «Росіяни використовують теми, які вже існують у нашому суспільстві»;

09:48 «Логіка проста: щойно утворюється вакуум, його заповнює негативна інформація»;

10:51 «Ми почали працювати з інформаційним супроводом рекрутингу на початку 2025 року»;

14:50 «Ми даємо бригадам медійний майданчик, щоб вони могли розповісти про себе»;

17:06 «Підходи до рекрутингу мають бути різними»;

20:20 «Є план довести частку рекрутингу в поповненні сил оборони до 20%»;

22:50 «Нам необхідна загальнонаціональна інформаційна кампанія».

Цей матеріал було підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Детектор медіа" і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.